Незважаючи на стрімкий розвиток сучасних можливостей та технологій, багато галузей медицини залишаються невпізнаними для людства до кінця. Однією з таких є неврологія. Вивчаючи неврологію сьогодні, ми спираємось на дослідження перших вчених, які створили міцний фундамент для сучасників. Чи знаєте ви, що серед багатьох берлінських лікарів є низка основоположників сучасної неврології? Якщо ні, то наша стаття на iberlin.eu допоможе вам детальніше дізнатися про найвидатніших берлінських учених, дослідження яких стали надзвичайно цінними для теперішніх дослідників у галузі неврології.
Герман Оппенгейм
Герман Оппенгейм, попри на свою славу за життя, залишається невідомим для багатьох сучасників. Насправді це легендарна особистість в історії медицини. Германа Оппенгейма можна сміло вважати найкращим лікарем та дослідником німецької клінічної неврології дев’ятнадцятого століття. Практично все своє життя Оппенгейм присвятив дослідженню багатьох хвороб та симптомів. Сьогодні його твердження дозволяють сучасним лікарям боротися з найскладнішими неврологічними захворюваннями.
Герман Оппенгейм розпочав свою кар’єру як лікар та асистент в одній із берлінських лікарень. Важливу роль у житті Оппенгейма відіграв відомий німецький невролог та вчений Карл Вестфал, про якого ми розповімо згодом.
Свою дослідницьку діяльність Герман Оппенгейм активно розвивав після відкриття приватного медичного закладу, який згодом став міжнародним центром неврології.
Герман Оппенгейм відомий як діагност. Значну частину свого життя він приділяв вивченню неврологічних розладів. Герман Оппенгейм є автором «Підручника нервових хвороб для лікарів і студентів», який у сучасній практиці вважається цінним джерелом для педагогічної та наукової практики.
Також німецький учений вивчав травматичні неврози, сифіліс, поліомієліт, алкоголізм та вроджену аміотонію (захворювання, яке сьогодні відоме як хвороба Оппенгейма). Його дослідження з діагностики та лікування хвороб головного мозку дозволили вперше в історію провести успішну операцію з видалення пухлини мозку.
Карл Вестфал
Сучасна медицина завдячує своїм дослідженням видатному німецькому психіатру та неврологу Карлу Вестфалу, який вивчав низку неврологічних хвороб і не тільки.
Медичну освіту Карл Вестфал здобув у Берліні, Цюриху та Гейдельберзі. У віці двадцяти двох років він здобув ступінь доктора у Берліні.
Тривалий період Вестфал працював у столичній клініці Шаріте, після чого був обраний доцентом із психіатрії у Берлінському університеті. Поєднуючи лікарську та наукову діяльність, Карл Вестфал був також активним журналістом та приватним медичним радником.
У своїх дослідженнях Карл Вестфал відрізнявся необмеженими підходами у догляді за психічно хворими. Переважно вивчав захворювання спинного мозку та неврологію. За своє життя Карл Вестфал провів низку досліджень. Зокрема він виявив псевдосклероз, дослідив періодичний параліч та вперше в історії детально описав агорафобію – панічний страх.
Разом зі своїм колегою Генріхом Ербом Карл Вестфал описав глибокий сухожильний рефлекс. Крім цього, Карл Вестфал відомий як педагог. Він підготував відомих на весь світ неврологів: Арнольда Піка, Германа Оппенгейма та Карла Верніке.
Марте Фогт
У наш перелік найвидатніших берлінських неврологів усіх часів не може не потрапити Марте Фогт. Марте Фогт визнана найбільш провідним неврологом двадцятого століття. Попри свій юний вік та стать (адже на той час жінок-дослідниць у цій сфері практично не було) Марте Фогт опинилась на рівні з найвідомішими вченими усіх часів. Вона вивчала роль нейромедіаторів у мозку та адреналіну в організмі людини.
Свою медичну кар’єру Марте Фогт розпочала у Берліні в Інституті фармакології. Саме там вона познайомилася з експериментальними методами у фармакологічних аналізах. Вже на початку 1930 року Марте Фогт була визнана провідним фармакологом у Німеччині. У віці двадцяти восьми років її призначили очільницею хімічного відділу в Інституті кайзера Вільгельма. Там Марте Фогт вивчала центральну нервову систему та вплив різноманітних препаратів на діяльність мозку.
Після приходу до влади нацистів Марте Фогт, як і багато інших науковців, емігрувала до Британії. На новому місці вона приєдналась до Британського фармакологічного товариства. Згодом у Кембриджі почала досліджувати кров’яний тиск та роботу ішемічної нирки разом з професором Е. Б. Варні. За свої досягнення у дослідженнях Марте Фогт отримала стипендію Альфреда Ярроу у 1936 році.
У період Другої світової війни кар’єра Марте Фогт опинилась під загрозою. Британські спецслужби через німецьке коріння класифікували вчену як ворога. Їй винесли постанову на негайну депортацію та звільнення з роботи у Кембриджі. Однак за свої роки діяльності у Великій Британії Марте Фогт здобула відмінну репутацію, яка дозволила їй продовжити дослідницьку роботу у Кембриджі. Після суду Марте Фогт продовжила працювати над вивченням проблем гіпертензії та функцій надниркових залоз.
Після війни Марте Фогт почала працювати в Единбурзькому університеті, де паралельно досліджувала серотонін та резерпін. Свої дослідження Марте Фогт не припиняла аж до 1990 року.
Протягом усіх років своєї наукової та дослідницької діяльності у галузях неврології Марте Фогт отримала низку нагород від різних установ у Британії та інших країнах.
Карл Бонгеффер
Менш відомим основоположником неврології двадцятого століття є Карл Бонгеффер. Він же – німецький невролог та психіатр. Медичну освіту здобув у Тюбінгені, Берліні та Мюнхені. Шлях до досліджень відкрився після того, як Карл Бонгеффер почав працювати керівником психіатричної клініки та спостережної станції для «божевільних злочинців» у місті Бреслау. Згодом тривалий час займався дослідженнями психічних розладів, які виникали через надмірне вживання алкогольних напоїв. Як і багато його сучасників, Карл Бонгеффер працював у Шаріте (найвідомішій клініці Берліна).
Його дослідження та наукові роботи залишаються вагомими в сучасній неврології та психіатрії. Однак плідну наукову діяльність Бонгеффера перервав прихід до влади нацистів. Тоді відомий учений взяв участь у програмі примусової стерилізації психічно неповноцінних осіб. Згодом був членом Військово-медичної наукової ради. Після війни Карл Бонгеффер працював у Берлінському університеті, де читав лекції.
Вільгельм Ґрізінґер
Наш перелік ми хочемо завершити видатним німецьким лікарем, неврологом та психіатром Вільгельмом Ґрізінґером.
За своє життя Вільгельм Ґрізінґер здобув славу як піонер реформ у сучасній психіатрії. Він запровадив патологічну анатомію. Тривалий час дослідження вченого залишались невизнаними. Лише у сімдесятих роках двадцятого століття пропозиції Вільгельма Ґрізінґера почали втілювати в життя.
Вільгельм Ґрізінґер, як і більшість видатних медиків, працював у клініці Шаріте. Там він був директором психіатричної клініки. На цій посаді Ґрізінґер зумів зробити багато для розвитку психіатрії та став одним із перших реформаторів у цій галузі. За його допомогою у Німеччині було відкрито перші неврологічні палати, а згодом було засновано Берлінську лікарську-психологічну групу.
До речі, саме досвід Вільгельма Ґрізінґера став основоположним для сучасної неврології. А знаєте чому? Він був першим лікарем, який закликав не ізолювати психічно хворих людей, а навпаки – відкривати для них світ, як і для кожного. Він довго боровся за права душевнохворих.
Безумовно, Вільгельм Ґрізінґер був професіоналом своєї справи. Він мав виняткове терпіння та надзвичайно велике серце, що допомогло йому лікувати навіть найскладніші випадки. Для багатьох тогочасних і сучасних лікарів Вільгельм Ґрізінґер є прикладом.