Коли вчений робить якесь відкриття, то ми, звичайні користувачі цього винаходу, природно очікуємо, що воно якось допоможе нам в звичайному житті. І це справді так, бо саме завдяки науці ми маємо праски, пральні машини, телефони, посудомийки та сотні інших дуже необхідних речей. Але німецький вчений з Берліна Александр фон Гумбольдт зробив дещо інше: він описав природу як живу павутину, і це дозволило нам побачити її комплексно, а отже, оберігати її та примножувати. Завдяки цій праці великого німця почали вважати засновником екології. І це не все. В першій половині ХІХ ст. Гумбольдта поважали як найвідомішу людину світу після Наполеона Бонапарта. Також його вважали «одним з чудес світу». А тому сьогодні його ім’я носить течія Гумбольдта, що протікає біля західного узбережжя Південної Америки, вид пінгвінів, а ще 4 округи, 13 міст, річка, затоки, озера, гори в Північній Америці. Навіть штат Невада колись називався Гумбольдтом. Детальніше про цього дослідника живої природи розповість видання iberlin.eu.
Перші роки життя
Як зазначає видання theatlantic.com, батьками Александра Гумбольдта були прусські аристократи. Його батько, Александр Георг, належав до відомого поморського роду. І хоча він не був титулованим дворянином, але звання майора прусської армії, служба в герцога Брауншвейгського, героїзм в Семирічній війні дозволили йому стати королівським камергером. Вже тоді проявилися його підприємницькі здібності, і він швидко розбагатів на продажі тютюну та державних лотереях. Тож він одружився з багатою вдовою барона Голлведа – Марією Елізабет Коломб – і поселився в Берліні. В них народилося 2-є синів: Вільгельм (22 червня 1767) та Александр (14 вересня 1769 р.).
Александра охрестили в лютеранській вірі, а його хрещеними батьками були герцог Брауншвейгський, майбутній король Пруссії Фрідріх Вільгельм II і міністр Барон фон Фінкенштайн.
Батько помер через 10 років після народження Александра. Діти залишились під наглядом матері, яка була скупою на емоції, але мала високі амбіції щодо їх майбутнього. А тому вона найняла найкращих вчителів, яких можна було знайти на той час. Це були відомі представники епохи Просвітництва: кантіанський лікар Маркус Герц, ботанік Карл Людвіг Вільденов та Кампе, Кунт, Енгель, Дом, Леффлер. Навчаючи дітей, мати бачила їх державними службовцями, але вони знайшли свій шлях, адже мали природні таланти до науки та художнього мистецтва. Зокрема, фанатичне захоплення Александра колекціонуванням рослин, розкладанням за різними групами, збиранням комах, раковин призвело до того, що він отримав вдома прізвисько «маленький аптекар».
Університетська освіта
Вже в 1787 р. Александр був зарахований до університету Франкфурта-на-Одері. Тут він розпочав вивчати те, що й хотіла його матір, а саме математику, фінанси, економіку. Але він на цьому не зупинився і паралельно відвідував лекції з медицини, фізики, історії.
Вже в 1789 р. він почав навчатися в Геттінгенському університеті, де його викладачами були такі відомі науковці, як Генріх Гейне, Авраам Кестнер, Георг Ліхтенберг, Йоганн Ейхгорн. Тут він досконало вивчив літературу, історію, природознавство, математику, археологію. В нього була просто таки фанатична тяга до знань. Вже тоді він написав свій перший науковий твір «Про тканини у греків», який не було опубліковано.
Перші подорожі Європою
В рік вступу до університету Александр здійснив свою першу подорож Німеччиною. Її результатом стало знайомство з Георгом Фостером, який плавав з Джеймсом Куком під час однієї з подорожей. Після повернення додому в 1790 р. юний науковець написав роботу з геології «Про рейнські базальти».
В 1790 р. Александр здійснив свою першу морську подорож. Вона була до Англії і завдяки їй вдалося познайомитися з сером Джосефом Бенксом, Президентом Королівського товариства, який теж подорожував з Куком. Це знайомство дозволило Гумбольдту побачити величезний гербарій науковця і ще більше зацікавитися ботанікою, геологією, зоологією.
Далі було навчання в Гірничій школі Фрайберга, робота інспектором шахт в Байройті та горах Фіхтеля, знайомство з Ґете, поїздки у Відень, геолого-ботанічні подорожі у Швейцарію, Італію. Він відмовився їхати на похорон своєї матері, як і його брат, до речі, і вважав, що її смерть дозволить йому здійснити мрію про подорож.
Подорож в Америку
Найбільш видатною в його дослідженнях дикої природи стала іспано-американська експедиція 1799-1804 рр. Але спершу він планував здійснити кругосвітню подорож в складі французької експедиції, яку споряджала Директорія. Але не склалось. Далі була можливість поїхати разом з Наполеоном Бонапартом в Єгипет, але на цей раз поразка французів перешкодила вченому. Далі він поїхав до Іспанії, де отримав дозвіл короля відвідати іспанські володіння в Південній Америці. Так розпочалася його 5-річна заморська експедиція.
Александр разом зі своїм товаришем Еме Бонпланом відвідали Венесуелу, Еквадор, Бразилію, Мексику, де зібрали численні ботанічні і зоологічні зразки. Вони вивчали геологічні особливості місцевості, з’ясували широту і довготу багатьох пунктів, зробили близько 700 гіпсометричних вимірювань, тобто усвідомив орографію місцевості, зібрали масу даних про клімат країни і вказали її прикметні риси. Також тут Гумбольдт зрозумів, що в природі все пов’язане, а тому всі організми мають вплив на навколишнє середовище. Це започаткувало біогеографію, вплинуло на наукові дослідження кількох інших відомих діячів екології, таких як Чарльз Дарвін, Альфред Уоллес і Джон Мюр.
Значення його діяльності
Протягом життя Александр Гумбольдт багато разів ризикував життям, експериментував з власним тілом, працював в шаленому темпі (в 60 років поїхав досліджувати дикий край світу – Росію), любив пригоди, природу, каву (називав її концентрованим сонячним світлом).
Йому вдалося познайомитися з видатним політиком сучасності – американським президентом Томасом Джефферсоном, який називав його «найнауковішою людиною свого часу». Симон Болівар кликав його «відкривачем Нового Світу». Чарльз Дарвін назвав Гумбольдта причиною того, що він сів на борт корабля. Гете зазначав, що прожити декілька днів з Александром – це теж саме, що «прожити кілька років».
Він був настільки відомий, що паризьким таксистам не потрібна була адреса, а лише інформація «chez Monsieur de Humboldt», щоб знати, куди везти відвідувачів.
Завдяки дослідженням Гумбольдта змінилося уявлення про світ природи. Він описав Землю як живий організм. Природа була «живим цілим», де організми були зв’язані разом у «мережеподібну складну тканину». Ні на що, навіть на найменшу комашку чи шматочок моху, не дивилися окремо.
Гумбольдт першим почав говорити про злочинні наслідки діяльності людини: товарні культури на велетенських плантаціях, монокультури, зрошування, вирубування лісів, виловлювання перлів, згубні викиди газів у промислових центрах та багато іншого. Його періодичний песимізм про людське майбутнє змушував його навіть говорити, що люди з часом засмітять свою планету і вирушать в космос, щоб знищити й інші небесні тіла.
Загалом Александр Гумбольдт – це відомий берлінець, про якого сучасники говорили, що він був «найвидатнішою людиною з часів Потопу».