В 1936 р. Берлін перетворився на центр уваги всього світу. В серпневі дні цього року фюрер німецької нації Адольф Гітлер показав усім, що Німеччина – це країна, яка прекрасна своїми пейзажами, спортивними досягненнями, економічними успіхами. А все тому, що тут відбулися ХІ Олімпійські ігри. На цих іграх тісно переплелися спорт та пропаганда, політична експлуатація та спокушання мас розвагами, бізнес та тактика тимчасового припинення переслідування євреїв. Змагання показали, що німці вміють створювати помпезні постановки, оспівувати свою арійську спадщину та приховувати темні тоталітарні сторони державної машини і її наміри. А вже через три роки Гітлер розпалив полум’я війни… Детальніше про момент тріумфу німецької нації, який стався в Берліні, розповість видання iberlin.eu.
Вибір місця проведення ігор
Як зазначає видання nzz.ch, Міжнародний Олімпійський комітет (далі МОК) надав право Берліну приймати Олімпійські ігри в 1916 р. Почалася підготовка до заходу, але тут вибухнула Перша світова війна. Ігри були скасовані. Після закінчення бойових дій та укладення миру Німеччину було покарано тим, що її виключили з олімпійської спільноти за «розпалювання війни». Так тривало до 1925 р. Повернувшись назад в МОК, Німеччина вирішила знову подати заявку на проведення ігор в Берліні.
Конкурентами Берліну були близько 20 міст. Але вже через рік їх залишилось лише 4. Будапешт та Рим відмовились брати участь, а тому «вийшли у фінал» Берлін та Барселона. Голосування тривало довго, адже не всі члени МОК змогли бути присутні. Частина проголосувала пізніше за допомогою телеграфу й телефону. Загалом 43 члени МОК проголосували за Берлін і 16 за Барселону, а 8 утрималися.
Бойкот ігор в Берліні
Рішення про проведення ігор було оголошене в 1931 р. На той час в Німеччині свої останні дні доживала Веймарська республіка, а тому світова спортивна спільнота не бачила в їх проведенні жодних перепон. Але вони з’явилися в 1933 р. В цьому році Гітлер прийшов до влади та розпочав переслідування євреїв, комуністів, релігійних та політичних противників свого режиму. Це викликало обурення в усьому світі та породило міркування про бойкот Олімпійських ігор у Німеччині. Виникли сумніви, чи зможе Німеччина дотримуватися «Олімпійської хартії» та забезпечити рівні можливості для всіх учасників. Країна висловила свою згоду на дотримання олімпійських правил. На практиці це не було реалізовано, адже Гітлера не повідомили про цю поступку, а тому пізніше вибухнув скандал, який стосувався «відсутності в євреїв моральних якостей, щоб представляти Німеччину».
Це змусило громадських активістів із сфери спорту розпочати організовувати Народну Олімпіаду, яка б могла пройти з 19 по 26 липня 1936 року в Барселоні. Але вона не відбулася, бо в цій країні почалася Громадянська війна. Інші спроби бойкоту теж провалилися, а тому Берлін продовжив підготовку до проведення Олімпіади.
Як Берлін готувався до Олімпіади
Місто виглядало охайним протягом 16 серпневих днів. Вивіски на магазинах та вулицях, на яких заборонявся вхід для євреїв, зняли. В Дельфіпаласті (Delphipalast) на Кантштрассе (der Kantstrasse) виступав оркестр з Берна разом з денді Тедді Штауффером, нагадуючи берлінцям про дикі 20-ті роки. А в цей час на околиці великого міста робітники будували концентраційний табір Заксенгаузен.
Для спортсменів було збудовано Олімпійське село. Раніше такого не було, а тому воно було перше в своєму роді. Там готувалися прийняти 3625 спортсменів з 49 країн. Під час радянської окупації Берліна воно було зруйноване.
Серед інших нововведень, які започаткував Берлін, була перша факельна естафета з Греції до столиці Німеччини. Факели були виготовлені на сталеливарних заводах Круппа, участь брали відомі німецькі спортсмени, а фінішував з вогнем Фріц Шільген, білявий німецький воїн.
Ріхард Вагнер, один з найвідоміших композиторів того часу і улюбленець Гітлера, створив мелодію для відкриття Олімпіади («Так говорив Заратустра»).
Кіно на озброєнні німецької пропаганди
Берлін в 1936 р. отримав можливість назавжди залишитися на екранах кінохроніки завдяки таланту Лені Ріфеншталь (померла в 2003 р. у віці 103 років). Вона створила фільми-гімни в дусі російського пропагандиста-режисера Сергія Ейзенштейна, який прославляв більшовиків. В інтерв’ю вона сказала, що стала переконаною націонал-соціалісткою, прочитавши першу сторінку «Майн кампф» Гітлера.
Разом з нею працювало 300 осіб. Вона мала бюджет в 1,5 млн рейхсмарок. Ці ресурси дозволи їй змонтувати 400 км плівки, які поділились на 2 кінофільми «Фестиваль націй» і «Фестиваль краси» разом в 226 хвилин. Про що кіно, запитаєте ви? Про німецьку націю, культ тіла, нарцисизм, сексуальність.
Гайнц Брандт
На Олімпіаді в якості спортсмена був присутній офіцер Гайнц Брандт. Тоді він виборов золоту медаль і став улюбленцем Гітлера. Це дозволило йому зробити стрімку кар’єру військового. Але також він увійшов в історію як людина, яка б могла швидше закінчити світову війну. 13 березня 1943 року, перебуваючи з Гітлером в Смоленську, він отримав від 2-х осіб пляшку коньяку в якій була бомба. Її потрібно було пронести в літак. Гайнц так і зробив. Але пляшка-бомба обмерзла і не вибухнула.
А перебуваючи 20 липня 1944 р. в ставці Гітлера Вольфшанце, саме він пересунув папку з бомбою під стіл і таким чином врятував фюрера від замаху.
Футбол на Олімпійських іграх
В чвертьфіналі зійшлися Перу (щоб потрапити на змагання, команда виграла у Фінляндії з рахунком 7-3) та Австрія (батьківщина ви знаєте кого). Австрійці виграли перший тайм 2-0, але другий завершився з рахунком 2-2. Команда Перу забила 2 м’ячі за 6 хв. Почався додатковий час. За 4 хв. до його завершення Перу забила м’яч, а за хвилину ще один. Їх фанати вибігли на поле берлінського Олімпійського стадіону і почали вітати гравців. Австрія подала апеляцію і журі, що складалося з європейців, присудило переграти гру. Збірна Перу та Колумбії (не лише футболісти) на знак протесту покинули Берлін. А Австрія перемогла Польщу і програла Італії у фіналі.
Інша футбольна історія з цих ігор стосується Німеччини. Святкуючи перемогу над Люксембургом 3-0 в першому матчі, господарі ігор дали надію Гітлеру на перемогу і він вирішив прийти на матч, щоб побачити тріумф над Норвегією. Але не так сталося, як гадалося. Норвежці забили на 6-й і на 83-й хвилині. Після 2-го м’яча Гітлер піднявся і вийшов з трибуни. Більше він не ходив на футбол.
Результати ігор
Ця Олімпіада стала першою, яка транслювалася на радіо у 41 країну світу. Також технічні досягнення дозволяли показувати картинку зі стадіонів на 25 телевізійних станціях, які були розташовані по всьому Берліну, в Лейпцигу та Потсдамі. Приміщення, де знаходились телевізори, відвідали 162 228 глядачів.
На іграх були присутні понад 1800 журналістів, з них 700 іноземних. 41 компанія отримала ліцензію на трансляцію. Вперше плавців було зафіксовано під водою.
За час Олімпіади берлінські транспортні компанії перевезли 6,2 млн пасажирів, було продано 3,8 мільйона квитків, а Гітлер проголосив, що країна від заходу отримала пів мільярда доходів.
Найбільше медалей вибороли Джессі Оуенс, Конрад Фрей, Хендріка Мастенбрук, Альфред Шварцман, Роберт Шарпентьє.