Про замах на Гітлера, який намагалася здійснити група генералів, знають у багатьох країнах, поширенню цього факту сприяв і популярний фільм “Операція “Валькірія”. Але, крім цих людей, були й інші сміливці, які намагалися зупинити фюрера, їхні імена стали відомими через десятиліття після завершення Другої світової війни. У цьому переліку – й прізвище німецького антифашиста Георга Ельзера, який наважився здійснити замах на Гітлера ще у липні 1939 року. Пам’ятник цьому діячу з’явився у центрі Берліну тільки у 2011 році завдяки зусиллям місцевих активістів. Далі на iberlin.eu.
Незвичайний пам’ятник у небі
Подвиг швабського теслі Георга Ельзера берлінці вирішили увіковічити незвичайним пам’ятником. Це 17-метрова сталева скульптура, яка зображує лише контур обличчя, вона чітко виділяється високо у небі вдень, а вночі підсвічується світлодіодами. Біля підніжжя закладено плиту з цитатами Ельзера, які облаштовані у вигляді світлових смуг: “Умови у Німеччині можна змінити лише шляхом усунення керівництва” та “Я хотів запобігти війні”. Ця нетрадиційна скульптура обійшлася Берліну у 200 000 євро. Місце для пам’ятника обрали на Вільгельмштрассе (Wilhelmstrasse) неподалік від колишніх урядових установ Третього рейху та засипаних залишків бункера фюрера.
Маловідома постать Георга Ельзера
Тривалий час інформація про цього діяча замовчувалася, особливо після розподілу Берліну, коли завершилася Друга світова війна. Адже на момент замаху Радянський Союз ще зберігав дружні стосунки з Німеччиною, Сталін навіть висловлював підтримку Гітлеру, коли дізнався, що замах видався невдалим. Тому радянські урядовці вирішили не вносити це ім’я до списку відомих німецьких антифашистів. Але справедливість перемогла, про вчинок героя таки дізналися не лише мешканці Берліну.
За професією Ельзер був теслею, мав досвід майстра годинникового заводу у Констанці, що допомогло йому впоратися з механізмом для бомби. Як пізніше пояснив на допитах у гестапо, рішення прийняв, коли зрозумів, що нацисти планують втягнути Німеччину у нову страшну війну. Він збирався знищити не лише Гітлера, а й Геббельса та Герінга, акцію запланував у Мюнхені, де напередодні річниці свого невдалого путчу у листопаді 1923 року фюрер завжди виголошував довгу промову перед містянами у пивній “Бюргербройкеллер”.
Невдалий замах
Ельзер Георг спеціально влаштувався на роботу до каменоломні, щоб потроху накопичувати динаміт, крадькома експериментував у батьківському саду, аби правильно визначитися з обсягом вибухівки. Сконструював пристрій і протягом чотирьох тижнів таємно залишався на ніч у підвалі пивної, щоб видовбати нішу для вибухового пристрою у колоні над ораторським пультом. Сміливець зібрав бомбу з 2 детонаторами сповільненої дії, які встановив на 9 листопада о 21 годині 20 хвилин.
Вибуховий пристрій спрацював ідеально, але втрутився випадок. Через те, що 8 листопада 1939 року у Мюнхені був сильний туман, фюрер вирішив повертатися потягом, а не літаком, тому скоротив свою промову. Вибух 9 листопада пролунав через 13 хвилин після того, як Гітлер покинув приміщення, замість диктатора постраждали інші люди. Слідство встановило, що бомба розірвала колону та спричинила обвал стелі, загинуло 8 людей: 7 членів НСДАП та офіціантка Марія Генле, ще 63 особи були поранені.
Неочікуваний арешт антифашиста Ельзера
Сміливець спланував усе, але не міг передбачити випадковості. Другим неприємним сюрпризом для нього став арешт на митниці у Констанці, коли Георг намагався нелегально дістатися до Швейцарії. Спочатку у прикордонників викликали підозру деякі речі у кишенях чоловіка, а коли дійшла звістка про замах на фюрера, затриманого переправили до Мюнхена. Німці повірили чуткам від нацистів, ніби напад скоїли британські спецслужби, тому проявили пильність. Після катувань у гестапо Георг зізнався, що хотів лише зупинити війну, ці слова стали цитатою на його пам’ятнику у Берліні через багато років.
Ельзера відправили до концтабору Дахау, де він зміг протриматися майже до кінця Другої світової війни. Але 9 квітня 1945 року керівництво концтабору отримало розпорядження Гітлера знищити адмірала Канаріса та всіх в’язнів, причетних до замахів на фюрера. Того ж дня Георга разом з іншими антифашистами розстріляли, тіла спалили, а прах розвіяли, щоб не залишилося навіть могил.
Встановлення істини
У післявоєнній Німеччині Ельзера не сприймали як борця опору, тільки після падіння Берлінської стіни та об’єднання Німеччини знайшлося місце у списках героїв і сміливому теслі. Спочатку у 1989 році вийшов фільм Клауса Брандауера “Георг Ельзер – одинак із Німеччини”. А ще через 10 років про вчинок сміливця написав книгу дослідник Гельмут Гаазіс (Hellmut Haasis), після чого іменем антифашиста почали називати школи та вулиці.
Заслужене місце в історії німецького опору повернули самотньому злочинцю й історики, наукові керівники Меморіального центру німецького опору у Берліні Петер Штайнбах і Йоганнес Тухель, які багато працювали над біографією Ельзера. Долучився й науковець Лотар Грухман, який у 1964 році відшукав протокол допиту Георга у гестапо. У 1980-х роках сформувалася група Георга Ельзера в Гайденгаймі, яка добилася встановлення меморіалу герою у Кенігсбронні (Koenigsbronn) у 2010 році.
Історія пам’ятника Ельзеру у Берліні
Першим знаком вшанування пам’яті антифашиста стало бронзове погруддя, встановлене у 2008 році у Моабіті – одному з районів Берліну. Місце обрали біля Міністерства внутрішніх справ на Вулиці спогадів (Strasse der Erinnerung), де виділили дільницю для пам’ятників німцям, які намагалися протистояти державній системі нацистів. Проєкт погруддя створила архітекторка Кей Вінклер за сприяння Фонду Ернста Фрайбергера.
А ще через 2 роки берлінський Сенат оголосив офіційний міжнародний художній конкурс на великий пам’ятник Ельзеру, ініціатором такого рішення став відомий німецький письменник Рольф Гохгут (Rolf Hochhuth). Переможцем конкурсу за рішенням журі визнали скульптора та дизайнера Ульріха Клагеса (Ulrich Klages). Автор пояснив своє творче рішення тим, що така модель буде помітною у просторі, зображення профілю створить напружений зв’язок між абстракцією та конкретним образом. Пам’ятний знак добре видно у небі з різних точок району, відтак він привертатиме увагу гостей міста як символ нескореності Берліну.
Чи правильно відкривати пам’ятник вбивці?
Це питання тривалий час обговорювали у газетах німецькі філософи, історики та представники громадськості. Крапку в дискусіях поставив письменник Рольф Гохгут, який виступив ініціатором створення пам’ятника. Він стисло підкреслив, що Ельзер мав рацію, бо коли законні засоби не працюють, одинаки можуть вдатися до терору. А пам’ятний знак необхідний на противагу бункеру Гітлера, залишки якого протягом десятиліть приваблювали туристів з усього світу. Встановити пам’ятник герою, який намагався знищити нацизм, лише за кілька сотень метрів від бункера цілком логічно, щоб люди могли віддати належне й цьому сміливцю.
Щодо скульптора Клагеса, то він ретельно вивчав біографію Ельзера, перш ніж взятися до роботи. І напередодні відкриття пам’ятника пояснив журналістам видання “Spiegel”, що сміливий тесля був звичайною людиною, яка не піддалася пропаганді й бачила, що Німеччина скочується до страшної війни, тому мав мужність та волю до свободи, щоб такому запобігти. Всі ці риси намагався підкреслити у своєму проєкті, а рішення встановити пам’ятник в історичному місці Клагес вважав далекоглядним і навіть вишуканим.
Але, мабуть, найкращим поясненням тих подій можна назвати слова самого антифашиста Ельзера. У протоколі допиту, крім пояснення, що прагнув лише зупинити війну, він зазначив, що завжди почувався вільною людиною і вважав, що треба робити тільки те, що правильно. Бо якщо людина невільна, то у ній все відмирає. У правдивості цього твердження мали змогу переконатися мільйони людей, яким випало відчути на собі весь тягар нацистської окупації та жахи концтаборів.
Джерела:
- https://www.berlin.de/sehenswuerdigkeiten/3561913-3558930-georg-elser-denkmal.html
- https://www.gdw-berlin.de/en/recess/topics/7-georg-elser-and-the-assassination-attempt-of-november-8-1939/
- https://www.lpb-bw.de/georg-elser-dossier\
- https://www.epochtimes.ru/content/view/54703/2/?utm_referrer=https%3A%2F%2Fwww.google.com%2F