Мистецтво цирку відноситься до одного з найдавніших, у кожній країні є свої майстри арени. У Китаї найкращою називають шанхайську трупу, в Японії – “Кіношиту”, у Швейцарії – цирк Кні. А у Німеччині – цирк “Busch-Roland”, який сформувався ще наприкінці XIX століття і багато років дарував радість великим і маленьким глядачам. На початку 2000-х років заклад згорнув свої програми на 14 років, аж раптом у 2024 році вирішив повернутися з новими номерами та новим керівництвом. Далі на iberlin.eu.
Стисло про засновника німецького цирку “Busch-Roland”
Слово “circus” перекладається з грецької як “коло” – форма циркової арени, бо перші циркові вистави влаштовували ще у Стародавній Греції. Щодо Німеччини, то там циркове мистецтво почало розвиватися у XIX столітті, серед відомих зірок згадується ім’я Пауля Буша (Paul Busc), який був не лише талановитим підприємцем, а й чудовим дресувальником коней та постановником циркових шоу. Його колектив “Busch” збирав аншлаги у Берліні, Гамбурзі, Відні, гастролювали вони і в інших містах Європи.
Сам Пауль Буш вперше вийшов на арену у Таллінні, його цінували як відмінного дресувальника, який відрізнявся елегантністю та вмінням ідеально триматися на арені. Цирковий актор отримував непогані гонорари, а коли зібрав достатню суму, на 34-й день народження подався до Швеції, де організував свій пересувний цирк. З ним подорожував по скандинавських країнах 8 років, потім вирішив зупинитися у Гамбурзі. У 1895 році перебрався до столиці Німеччини. Варто відзначити, що тодішні цирки не мали свого приміщення, мешкали у великих наметах, мандруючи від одного міста до іншого. А Пауль Буш відкрив у Берліні цирк у великому будинку в центрі столиці, який дуже швидко став популярним.
Особливості цирку “Busch”
На початку XX століття берлінські газети писали, що цирк Буша був обладнаний за останнім словом тодішньої техніки, трупи влаштовували навіть водні вистави з фонтанами та етнографічними пантомімами. Особливе захоплення викликали у берлінців історичні сцени зокрема “Триста спартанців” і “Титанік. Всі учасники виділялися чудовими костюмами, відмінною цирковою та акторською майстерністю. Буш подбав і про належне світлове обладнання, щоб виступи акробатів, жонглерів, дресувальників вигідніше виглядали на тлі яскравих декорацій. На глядачів чекали також ошатні та м’які крісла, всі номери супроводжувала музика одного з берлінських оркестрів.
На початку 1900-х років почали входити у моду численні вар’єте та пантоміми, виступи майстрів естрадного жанру, і цей момент теж врахував Пауль Буш. Провідними учасниками дійства тоді вважали акробатів, і власник цирку не шкодував часу й коштів на створення ефектних номерів. Не дивно, що розважальний заклад “Busch” мав величезну популярність, подивитися виступи циркових акторів приїздили з багатьох міст Німеччини.
Випробування XX століття
Але зірка цирку пана Пауля ледь не закотилася на початку Першої світової війни. Після завершення бойових дій стартувала світова економічна криза, люди почали економити на задоволеннях. У ті часи припинили існування більшість німецьких цирків, значна частина акторів подалися за кордон. Коли до влади прийшли нацисти, стало ще важче. У багатьох трупах працювали євреї, яких одразу ж депортували до концтаборів, не оминула така доля й цирк “Busch”. Чимало власників клубів, кав’ярень, синематографів та крамниць були змушені розпродавати майно та залишити Німеччину.
У 1937 році будівлю берлінського цирку “Busch”, яким на той час керували вже дочка та сини пана Пауля, зачинили представники нацистської влади. Родина побачила вихід у пересувному шапіто, швидко зібрали трупу і за прикладом батька в юності почали мандрувати країною. Довго ніде не затримувалися, давали короткі вистави, фішкою програми стало об’їжджання коней, джигітовка, розірвання ланцюгів та переламування монет.
Повернення до Берліну
Трупі пощастило вижити під час бомбардувань та обстрілів, хоча чимало німецьких цирків загинуло у роки Другої світової війни. Навіть після знищення Третього Рейху виникали складнощі: колективам бракувало чоловіків, більшість номерів стали представляти жінки, відтак демонстрували переважно танцювальні та музичні програми. Циркова сім’я Буш повернулася до Берліну у 1950-ті роки, їхній цирк став першим постійним у столиці.
Спочатку справа була вигідною, втомлені війною діти та дорослі прагнули розваг, тому охочих відвідати цирк вистачало. Але у 1960-ті роки інтерес до циркового мистецтва почав зменшуватися, що одразу відчули власники “Busch”. Після тривалих роздумів родина вирішила об’єднатися з цирком Роланда, відтак на берлінських афішах з’явився новий цирк “Busch-Roland”.
Формат цирку для всієї родини
Цього формату дотримувалися трупи і старого, і нового цирку. Готували традиційні номери з клоунами, джигітовкою, акробатикою, дресувальники демонстрували дива у поведінці з дикими звірами. У 1970 році керування цирком взяв на себе Гайнц Геєр-Буш і залишався на посаді до 1994 року. За часів його керування цирк “Busch-Roland” став одним із найбільших та найуспішніших у Німеччині.
У 1990-х роках журналісти називали цей центр розваг маленьким Монте-Карло, порівнюючи з популярним щорічним цирковим фестивалем, де артисти з усього світу демонструють найскладніші номери та найдорожчі костюми. Це порівняння настільки сподобалося власникам “Busch-Roland”, що вони стали писати його на своїх афішах та вхідних квитках. Ще одну назву дали цирку глядачі, називаючи його Різдвяним. Так повелося ще з часів, коли трупа заробляла переважно зимовими виставами. Нащадки Пауля Буша зберегли традицію організовувати оригінальні святкові програми до важливих свят взимку.
Зміни. які принесло XXI століття
Після падіння Берлінської стіни цирк очолив Олівер Гейєр-Буш, а у 2004 році передав правління синові Філіпу. “Busch-Roland” продовжував давати вистави та гастролювати, аж раптом у 2010 заклад припинив свою діяльність. Виступи акторів цього славетного цирку можна було побачити тільки на щорічному шоу Різдвяного цирку у Дрездені, та й то до 2018 року. Несподівано на початку 2024 року світ циркового мистецтва сколихнула новина: “Busch-Roland” вирішив відновити гастролі Німеччиною з березня, для першої за 14 років вистави обрали місто Гайденгайм.
Таке рішення стало результатом спільного проєкту останнього директора Бушівського цирку Філіпа Гейєр-Буша та родини Нандо Франк, яка гастролювала у Європі під брендом “Московського цирку”. За словами Джіно Франка, з початком російсько-української війни кількість відвідувачів до їхнього центру розваг дуже скоротилася, місць для виступів не надавали, а афіші знищували. Вони спробували змінити назву на “Цирк Діани Буш”, але це не допомогло. Тоді у вересні 2023 року вирішили домовитися про співпрацю з цирком “Busch-Roland”, і пан Філіп на пропозицію погодився.
Зійшлися на тому, що спільно обговорюватимуть всі теми програм, а потім їх реалізовуватимуть. До номерів “Busch-Roland” додалися виступи родини Нандо Франк: Джіно демонструє сучасні дива акробатики, Мано Франк залучений як клоун, іспанець Давід Арріола Марк показує на арені різноманітну гру з булавами. Номер із тваринами взяла на себе Еді Лафорте, а Маріса Тоніто жонглює жердиною з кінцями у вогні. Завершувати шоу вирішили номером Джонні Навас на “колесі смерті”. Щодо музичних варіацій, то їх замінили на віденські вальси та марші, а для фіналу залишили популярний танцювальний хіт 1990-х років “Sing Hallelujah”. На думку керівників, таке об’єднання циркових родин Франка та Філіпа Гейєр-Буша має стати новою цікавою сторінкою в історії “Busch-Roland”, яка налічує понад століття.
Джерела: