9 Лютого 2026

Як берлінський Музей НДР демонструє повсякденне життя Східної Німеччини 

Related

Як FC Union Berlin вийшла до еліти жіночого футболу Німеччини?

Жіночий футбол у Берліні останніми роками набирає обертів, і...

Джонні Шмук і берлінський шлях американського футболу

Коли в Берліні говорять про американський футбол, ім’я Джонні...

Маодо Ло – історія берлінського лідера європейського баскетболу

Маодо Ло – один із найяскравіших баскетболістів сучасної Європи...

Джейк Гільдебранд: шлях американського воротаря до чемпіонського статусу в Eisbären Berlin

Джейк Гільдебранд – один із найяскравіших воротарів сучасної німецької...

Share

Розташований у центрі Берліна, на набережній річки Шпреє, Музей НДР відтворює побут мешканців Східної Німеччини. Його експонати – радянські меблі, засоби зв’язку, автомобілі тощо. Також тут за допомогою макетів відтворені фрагменти суспільного життя. Загляньте всередину й відчуйте, як це жити під постійним наглядом державного керівництва, а ще проаналізуйте, наскільки зручною була квартира в типовому житловому будинку з бетонних плит. Докладніше про важливий культурний простір читайте далі на iberlin.  

Трохи історії 

Після Другої світової війни Німеччина була розділена між західними союзниками (США, Великою Британією, Францією) і Радянським Союзом. Західну Німеччину контролювали союзники, а східну – СРСР. Східна Німеччина, офіційно відома як Німецька Демократична Республіка, була утворена 7 жовтня 1949 року й проіснувала до Возз’єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року. Першим і єдиним президентом НДР був Вільгельм Пік, однак де-факто нею керував Вальтер Ульбріхт. 

У період між 1949 і 1961 роками орієнтовно 2,5 мільйона осіб втекли зі Східної до Західної Німеччини (офіційно – Федеративна Республіка Німеччина). Економічна життєздатність східнонімецької держави опинилася під загрозою через втрату кваліфікованих робітників, професіоналів та інтелігентів. У відповідь на це в ніч із 12 на 13 серпня 1961 року голова Держради НДР наказав почати будівництво сумнозвісної Берлінської стіни з метою запобігання подальшій міграції у ФРН. Бар’єр розділив німецький народ на цілих 28 років.  

Основним торгівельним партнером НДР був Радянський Союз. Продукція машинобудування та споживацькі товари становили 80% експорту в СРСР. Зокрема, Союз купував різноманітні прилади, кораблі, комп’ютери, оптику, сільськогосподарські машини й гірниче обладнання. Постачала НДР також текстиль та одяг, меблі й ліки. Союз натомість привозив сировину.  

Населення Східної Німеччини не мало вільних виборів, свободи слова, а ще було обмежене в пересуванні, фактично опинившись у замкнутому просторі. НДР називала себе «державою робітників і фермерів», а її ідеологія базувалася на спільному будуванні соціалістичного суспільства. Ця ідеологія значною мірою формувала світогляд населення НДР, основними цінностями якого офіційно вважалися рівність, солідарність і колективізм. Натомість ФРН була парламентською демократією з вільною багатопартійною системою та ринковою економікою. Держава прагнула максимального процвітання в поєднанні з найкращим соціальним захистом, що призвело до потужного економічного зростання та високого рівня життя населення. 

Якщо Західна Німеччина гарантувала своїм громадянам особисті та політичні свободи, захист їхніх прав, демократичний розподіл влади та конституційну державу, то Східна придушувала будь-які прояви інакомислення, обмежувала можливості для здобуття освіти, отримання хорошої роботи тощо. Громадяни не мали жодного правового захисту і були віддані на милість держави. Соціалістична єдина партія Німеччини діяла як провідна політична структура НДР. 

Одна з найкращих пам’яток Німеччини  

Музей НДР був заснований у 2006 році за ініціативи етнолога Петера Кензельмана з німецького міста Фрайбурґа. Ідея виникла під час поїздки до Берліна, коли етнолог шукав музей про НДР, але не знайшов. Тож він вирішив заповнити прогалину. Музей є приватною структурою, що доволі незвично для Німеччини, оскільки місцеві культурні установи зазвичай фінансуються державою. 

За перший рік роботи музей відвідало 180 000 осіб. Заклад був номінований на нагороду «Європейський музей року» у 2008-му та 2012-му. За даними Німецької національної ради з туризму (DZT), Музей НДР посідав 44 місце в рейтингу 100 найкращих пам’яток Німеччини у 2015 році та 36 місце у 2016-му. У серпні 2008 року музей відсвяткував 500 000 відвідувачів, а вже в грудні наступного року – мільйон. До вересня 2015-го заклад прийняв 4 000 000 осіб. 

Що можна побачити?  

Як уже було зазначено, постійна виставка зображує повсякденне життя Східної Німеччини. Наприклад, прихований пристрій для прослуховування («жучок») дає відвідувачам відчуття, що вони перебувають під наглядом. Перегляньте шкільні книжки в дитячій кімнаті та приміряйте капелюхи, спідниці й сорочки тогочасного виробництва, що висять у гардеробі. Зайдіть на кухню, і ви побачите типові шафи Resopal, полиці для спецій, а ще ультрасучасну скороварку. Друкарська машинка, радіо, фотографії тощо дозволяють опинитися віч-на-віч із повсякденною реальністю за залізною завісою.   

Виставка поділена на 3 тематичні напрями: «Громадське життя», «Держава та ідеологія» і «Життя у багатоповерхівці». Кожен із них представляє як позитивні, так і негативні аспекти НДР. У музеї ви дізнаєтесь про освіту, економіку, культуру, професійну галузь, сімейні стосунки, медицину, моду, навколишнє середовище, армію та інші важливі частини життя Східної Німеччини.  

Зверніть увагу на такі відтворені тогочасні приміщення: 

  • квартира з п’ятьма кімнатами; 
  • кінотеатр; 
  • тюремна камера; 
  • кімната спостереження; 
  • кімната для допитів; 
  • дитяча кімната.   

Серед експонатів вас особливо можуть зацікавити: 

  • автомобіль Trabant із симуляцією водіння; 
  • лімузин Volvo 264 TE; 
  • стінопис Рональда Паріса;  
  • друкарський верстат.  

Загалом тут налічуються понад 250 000 предметів. Більшість із них надійшли від приватних осіб, які передали музею свої цінні речі. Тисячі різних жертводавців зберегли предмети для нащадків. Однак виставка фокусується не на кожному окремому експонаті, а на загальній атмосфері, спонукаючи до роздумів. У другій її частині відвідувачі можуть відчути «півколо влади», де чітко простежується: партія – центр усього. Тут можна відчинити двері, відкрити люки та заглянути в ящики, щоби отримати детальне уявлення про соціалістичну диктатуру. Третя частина експозиції – повністю мебльована квартира з дитячою кімнатою, спальнею, вітальнею, кухнею, ванною кімнатою та диспетчерською Штазі (спецслужби, відомства державної безпеки й карального органу НДР). 

Інтерактивний простір 

Музей НДР – це набагато більше, ніж просто огляд об’єктів за склом. Відвідувачі можуть торкатися предметів, заглядати в шухляди та шафи. Під час захопливої подорожі назад у часі вони виявлятимуть різноманітні речі в кожному куточку музею. Це чудова нагода дослідити східнонімецьке соціалістичне минуле, осягнути реалії комуністичної диктатури.   

Музей НДР є єдиною подібною установою, що надає цілісну та інтерактивну картину умов, що панували в Східній Німеччині. Виставка демонструє минуле з погляду населення та зосереджується на повсякденних наслідках рішень, ухвалених Соціалістичною єдиною партією Німеччини. А тому, простір показує не лише те, як люди жили, харчувалися та займалися собою, а й те, як вони боролися з заповідями власної совісті, бувши заручниками тоталітаризму. Відвідувачам пропонується розширити свої знання, розвіяти стереотипи, переосмислити історію. Цей культурно-історичний підхід особливо близький тим, хто пережив ті складні роки, він виходить далеко за межі простого викладу історичних фактів.  

....... . Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.