Разом із телевежею, Червоною ратушею та Маріяцьким костелом неоготичні вежі-близнюки церкви Святого Миколая творять силует сучасного центру Берліна. Nikolaikirche – найстаріша неушкоджена святиня німецької столиці. Розташована в історичному центрі міста, вона була не лише місцем поклоніння, а й ареною доленосних подій. З кінця 1980-х років споруда слугує як музей, де також регулярно проводяться концерти. Докладніше читайте далі на iberlin.
Від римо-католицтва до лютеранства
Церква Святого Миколая була побудована в 1220–1230 роках разом із церквою Святої Марії неподалік Александерплатц. Спочатку вона була римо-католицькою, але після протестантської Реформації в курфюрстві Бранденбург стала лютеранською. Зокрема, 14 вересня 1539-го в ній відбулася перша лютеранська проповідь, а 2 листопада того ж року – перше офіційне лютеранське причастя.
У XVII столітті тут служив видатний автор гімнів Пауль Герхардт, а композитор Йоганн Крюгер був музичним керівником. З 1691 по 1705 рік вів богослужби відомий лютеранський богослов Філіп Якоб Шпенер, а з 1913 по 1923-й – Вільгельм Вессель, чий син, на ім’я Горст, пізніше став нацистом.
До слова, патрон церкви – святий Миколай Мирлікійський, він же Миколай Чудотворець. Християнський священник грецького походження вважається покровителем моряків і торговців. Саме тому, святиня була названа на честь нього, оскільки в ті часи розміщувалася в морському центрі Берліна.
Закриття й пошкодження
Ще в 1938 році храм перестав виконувати релігійну функцію, після чого споруда була передана уряду. Це зумовлено значним скороченням кількості парафіян внаслідок посиленого облагороджування центральної частини міста. Житлові приміщення й історичні будівлі поступово витіснялися офісами та магазинами. Парафіяни Nikolaikirche об’єдналися з громадою церкви Святої Марії.
Під час Другої світової війни церква Святого Миколая пережила бомбардування, внаслідок яких постраждав її дах і верхівки веж. Після закінчення війни споруда потрапила до рук радянської адміністрації, зрештою ставши частиною Східного Берліна, а в 1949 році – Німецької Демократичної Республіки. Згодом обвалилися всі склепіння й північні стовпи, через що святиня перетворилася на руїни посеред кількох уцілілих навколишніх стін. Атеїстична радянська влада дозволила відновити святиню лише в 1981 році. Реконструкція відбувалася за старими проєктами й планами.
Культурний простір
У 1987-му, до 750-річчя Берліна, церква Святого Миколая була відкрита як мистецький осередок. Майже щоп’ятниці о 17:00 тут проходить органний концерт. Споруда відома своєю чудовою акустикою, вона оснащена 41 дзвоном. Представлений тут орган виготовила фірма Jehmlich Orgelbau Dresden. Крім того, іноді будівля використовується для лекцій і театральних вистав.
Постійна експозиція тутешнього музею розповідає про архітектурну, церковну та музичну історію будівлі, а також міський розвиток Берліна в період Середньовіччя. Імовірно, вас зацікавлять макет середньовічного міста, бронзова купіль 1398 року та бароковий амвон 1714-го. Елементи релігійного мистецтва, надгробки та літургійне обладнання в постійній експозиції дають чітке уявлення про історію церкви. Тут ви дізнаєтеся, яке значення мала найстаріша збережена церковна будівля Берліна в минулому, про що говорять залишки фундаменту пізньороманської базиліки, які сліди залишила по собі бомбардувальна війна та багато іншого.
До слова, для дітей та молоді віком до 18 років; студентів; стажистів; тих, хто займається діяльністю FSJ/FÖJ/BFD (добровільний соціальний рік); власників Berlin-Ticket-S; людей із серйозними обмеженими можливостями та осіб, які їх супроводжують; біженців і деяких інших груп людей вхід безплатний. Для тих, хто страждає на вади зору, була створена спеціальна виставка з численними моделями, які можна випробувати на дотик.
Архітектурна пам’ятка
З 1980-х років церква Святого Миколая вважається пам’яткою архітектури. Протягом своєї історії вона неодноразово перебудовувалася та стилістично змінювалася. Форма найпершої будівлі стала відома завдяки розкопкам 1956–1958 років. Це була трибанна стовпова базиліка з плоским дахом і трансептом, прямокутними хорами та східними апсидами. Вона мала лише одну вежу без будь-яких структурних елементів (за винятком симетрично розташованих отворів), але зі стрілчастим арковим порталом на першому поверсі та двома невеликими круглими вікнами нагорі.
Вже в середині XIII століття громадяни Берліна могли дозволити собі знести все ще неушкоджений неф і побудувати новий – у вигляді чотирьохпрофільного склепінчастого залу з трьома частинами однакової ширини та хрестоподібними колонами. Зовнішні стіни вже були цегляні та мали контрфорси, а внутрішню частину прикрашали напівкруглі колони й глухі арки.
Наслідки Реформації назавжди змінили зовнішній вигляд Свято-Миколаївської церкви. Для спадкових поховань були відкриті хори та бічні приділи. Тут спочивала родина Шиндлерів та інші видатні особи. У 1715 році церква отримала галереї та новий вівтар у межах барокової перебудови.
Перша реставрація відбулася в 1817 році під керівництвом Фрідріха Вільгельма Лангерганса, а в 1876–1878 роках міський архітектор Герман Бланкенштейн керував реконструкцією. Останній наказав знести середньовічну вежу та замінити її новою подвійною. Тепер характерні вежі-близнюки з червоної цегли домінують у центрі міста. Бланкенштейн також піддав інтер’єр всебічній реготизації. Внутрішнє оздоблення отримало цегляний каркас і суцільну неоготичну галерею, а хорове горище – парапет.
У 1938 році під керівництвом Вальтера Пешке мала відбутися ще одна реставрація і перетворення церкви Святого Миколая на музичний собор, але цього так і не сталося. Загалом, будівництво й оздоблення завжди відображали творчу волю й економічну силу буржуазного населення Берліна.
Увійшовши всередину, перше, що ви побачите, це готичний інтер’єр із реконструйованим наметовим дахом і різноколірною ребристою сіткою. Вівтар належить до періоду пізнього Ренесансу. А втім, якщо інтер’єр церкви зберігає змішаний стиль готики та бароко, то структурні зміни її зовнішнього вигляду значно більше прояснюють історію будівництва споруди. Хоча вона вважається найстарішою церквою в місті, нинішній вигляд суттєво відрізняється від того, що був у 1230 році.
Підвал веж-близнюків (склеп Бейєра) – найстаріше збережене приміщення в Берліні. Тут міститься унікальна скарбниця монет, які парафіяни збирали в 1514–1734 роках, щоби заплатити за шпиль церкви. У 1809 році в цьому місці зібралася перша Міська рада Берліна. Після падіння Берлінської стіни в 1991-му в склепі було створено нову Палату представників Берліна.
Цікаво, що коли в 1980-х роках уряд Східної Німеччини проводив реконструкційні роботи, під церквою була знайдена колекція могил (орієнтовно 150), що дала важливу інформацію про заснування Берліна. Поховання були орієнтовані на захід-схід, завдяки чому їх ідентифікували як християнські. Вважається, що Берлін розвивався навколо цього місця: територія Nikolaikirche була його центром.