Лікарня Святого Духа – одна з найдавніших благодійних та медичних установ Берліна, що бере свій початок у 13 столітті. Вона поєднувала функції госпіталю, притулку для бідних, місця підтримки паломників та соціального центру міста. Єдиним збереженим фрагментом комплексу сьогодні є Каплиця Святого Духа – цегляна ранньоготична будівля близько 1300 року, яка вважається однією з найстаріших споруд центрального Берліна. Попри зміну функцій, цей комплекс залишається важливим архітектурним та історичним свідченням середньовічної культури догляду й милосердя. Докладніше читайте далі на berlin.eu.
Походження Лікарні Святого Духа
Про Лікарню Святого Духа (Heilig-Geist-Spital) вперше згадують у документах 13 століття. У той час Берлін був невеликим торговим містом, куди прибували ремісники, купці та мандрівники. Хтось приїжджав лише на день, а комусь доводилося шукати допомоги й притулку. Саме для таких людей і виникли перші лікарні-притулки, які засновували братства, церковні об’єднання та міські громади.
Лікарня Святого Духа стала однією з таких установ. Її створили для тих, хто не міг самостійно впоратися з хворобою чи бідністю. Також у документах згадується, що в заклад приймали немічних, знедолених, людей без прихистку та прочан, які прямували до міст-центрів торгівлі. Медична допомога в ті часи була доволі обмежена, але працівники лікарні намагалися забезпечити бодай догляд, чистоту та їжу.
Фінансування надходило з кількох джерел. Частину коштів давала міська громада, але вагому роль відігравали церковні братства, священники та заможні мешканці, які робили пожертви. У середньовічних містах така участь вважалась обов’язком – не лише релігійним, а й соціальним. Утримання лікарні залежало від десятин, подарованих земельних ділянок, прибутку господарських дворів і разових внесків купців.
Сама лікарня розташовувалася недалеко від Шпандауерштрасе, у зоні, де проходили торгові шляхи. Це місце вибрали не випадково. Тут завжди проходив потік людей, і хворим чи подорожнім було зручно дістатися до притулку. До того ж за межами густої забудови було легше розмістити будівлі, сад і господарські споруди. Згодом район став частиною історичного центру Берліна, а сама лікарня – важливим осередком його ранньої соціальної системи.
Структура комплексу
Комплекс Лікарні Святого Духа складався з кількох корпусів. Головною будівлею був госпіталь – довгий цегляний будинок, у якому вміщували ліжка для хворих та окремі приміщення для догляду. Поруч стояли житлові кімнати для персоналу. Тут мешкали доглядачі, брати милосердя й служниці, які відповідали за кухню, чистоту та допомогу знедоленим. У комплекс входили також комори, невеликий господарський двір і приміщення для зберігання продуктів.
Варто виокремити, що особливу роль відігравав сад. Його закладали на вільному просторі поруч із будівлями. Тут вирощували овочі, зелень і лікарські трави. Урожаю зазвичай вистачало для кухні, а частину зібраного сушили на зиму. Сад допомагав зменшити витрати на харчування й давав змогу лікарні працювати більш самостійно.
Богадільня стала частиною комплексу ще в ранній період його існування. Тут перебували люди похилого віку, які втратили рідних або не могли забезпечити себе самі. Їм надавали просте ліжко, їжу й можливість провести останні роки у більш-менш стабільних умовах. Це не була медична установа в сучасному розумінні, проте саме тут мешканці міста могли отримати підтримку, яку ніхто інший не надавав.
Типовий день у лікарні складався з чітких рутин. Вранці служниці розносили їжу й перевіряли стан мешканців. Доглядач слідкував, щоб у приміщеннях було чисто та провітрено, адже саме погане повітря вважали причиною багатьох хвороб. У середині дня працівники займалися городом, запасами та ремонтом інвентаря. Кожному хворому надавали просту допомогу: промивали рани, давали гарячі відвари, допомагали підвестися або вийти надвір.
Каплиця біля лікарні
У складі лікарні була Каплиця Святого Духа (Heilig-Geist-Kapelle). Вона служила духовним центром комплексу: пацієнти, бідні та прочани могли тут молитися, а доглядачі та брати милосердя виконували щоденні обряди. Розташування каплиці поруч із госпітальними корпусами дозволяло всім легко дістатися до неї.
Каплиця була збудована близько 1300 року. Вона виконана з цегли, а фундамент зроблений із великих валунів, що надає споруді масивності. Стінні контури прямі та суворі, а вікна вузькі й високі, з кам’яними рамами та профілюванням. Скляні вставки були вставлені пізніше, але форма вікон залишилася готичною.
Всередині каплиці збереглося реброве склепіння, характерне для ранньоготичного стилю. Його конструкція підтримується колонками та арками, що рівномірно розподіляють навантаження. Склепіння створює відчуття простору та легкості всередині, попри товсті цегляні стіни.
У 15-19 століттях каплиця кілька разів перебудовувалася. Додали декоративні елементи на фасаді, змінили покрівлю й оновили деякі інтер’єрні деталі. Попри це, основні готичні риси залишилися незмінними: прямі лінії, високі вузькі вікна, реброві склепіння.
Каплиця вирізняється серед інших будівель комплексу завдяки своїй архітектурній цілісності й міцності конструкції. Саме це дозволило їй витримати століття, не втративши свого історичного вигляду та характерного готичного стилю.
Історична доля комплексу
Після реформаційних змін у 16 столітті лікарня продовжувала працювати, хоча частина будівель була перебудована. У 17-18 століттях додали нові корпуси та розширили господарські двори, аби приймати більше пацієнтів і бідних.
Під час наполеонівських війн і подальших конфліктів лікарня часто ставала притулком для поранених солдатів. У 19 столітті частину корпусів модернізували: замінили дерев’яні конструкції цегляними, оновили дах, розширили вікна для кращого освітлення. А ось на початку 20 століття каплицю й госпіталь піддали реставрації, щоб зберегти старовинні архітектурні елементи.
Під час Другої світової війни будівлі зазнали ушкоджень, проте каплиця вціліла майже повністю. Після війни проводили аварійні ремонти та відновлювали дах, вікна й внутрішні перекриття. Багато корпусів лікарні зруйнували або знесли, а каплиця залишилася як єдина частина середньовічного комплексу, яка дійшла до наших днів.
Сучасне використання
Сьогодні Каплиця Святого Духа використовується для культурних і освітніх заходів. У ній проводять лекції Берлінського університету імені Гумбольдтів, концерти та виставки. Реставраційні роботи 1978–1979 та 2005 років допомогли зберегти цегляні стіни, склепіння й старі кам’яні вікна. Каплиця є охоронною пам’яткою, її оберігає держава.
Загалом комплекс нагадує про середньовічну систему догляду за хворими й бідними. Тут досі можна уявити, як доглядачі допомагали нужденним, як сад давав їжу, а каплиця служила місцем молитви та спокою. Навіть сьогодні будівля вражає архітектурою: висота стін, старовинна цегляна кладка й реброве склепіння створюють відчуття часу, який наче зупинився.
Джерела:
- https://berlingeschichte.de/lexikon/mitte/h/heilig_geist_kapelle.htm
- https://berlingeschichte.de/stadtentwicklung/texte/1_11_heiliggeist.htm
- https://www.visitberlin.de/en/heilig-geist-kapelle
- https://www.berliner-zeitung.de/mensch-metropole/zum-gesunden-nicht-geeignet-li.82750
- https://www.berlin.de/landesdenkmalamt/archaeologie/bodendenkmale/berliner-bodendenkmale/heiliggeist-hospital-653188.php