До 1895 року короткометражні фільми переглядали переважно на ярмарках. Того ж року брати Макс та Еміль Складановські здійснили революцію у світі кіно. 1 листопада 1895 року вони вперше показали уривки короткометражних фільмів глядачам, які платили гроші, у тодішньому Зимовому саду Берліна, на південь від сучасної залізничної станції Фрідріхштрассе в Мітте. Для цього брати використали винайдений ними проєкційний пристрій «біоскоп», який використовував 54-міліметрову плівку у двох циклах. У 2010 році Макс Складановський був отримав свою зірку на Бульварі зірок у Берліні за його новаторську роботу. Більш докладно про винахід братів Складановських читайте на iberlin.eu.

Перший берлінський кінопоказ

Вони написали історію кіно. Але сьогодні брати майже забуті. Мова про Макса та Еміля Складановських з Панкова, району Берліна. У них не було грошей і ніякої технічної підготовки. З усім тим вони сконструювали камеру і проєктор. А 1 листопада 1895 року вперше показали свої «живі картини» приголомшеній берлінській публіці. Це був перший в історії кінопоказ, сенсація. Але з його світовою прем’єрою нічого не вийшло. Бо з Франції приїхали два брати Люм’єр, які вкрали у них і шоу, і славу.

Макс Складановський змусив картини рухатись. Кажуть, що він зробив свої перші кінозаписи 20 серпня 1892 року, разом зі своїм братом Емілем, на даху берлінської фотостудії за допомогою камери, яку він сам побудував. Еміль увійшов у кадр збоку в костюмі, привітав камеру, знявши капелюх, і виконав кілька гімнастичних вправ, витягуючи ноги одну за одною. Хоча деякі історики стверджують, що дата цього запису змінена для того, щоб підтвердити своє твердження, про те, що це саме брати Складановські придумали кіно. 

Після навчання на фотографа та художника по склу, син ремісника вперше продемонстрував так звані туманні картини, за допомогою яких можна було створити враження руху, просто пересуваючи або змішуючи розмальовані скляні пластини, спроєктовані на стіну. У зимових пейзажах їхали сани під сніговими шквалами. З гуркотом грому котилися по високих мостах залізничні поїзди. Пожежа будинку, яка спалахнула від блискавки та гуркоту грому. Все це розбурхувало уяву.  

Вісім зображень за секунду

З «картером» відтворення руху було набагато реалістичніше. Апарат мав «черв’ячну передачу», функція якої полягала в транспортуванні стрічки плівки через камеру ривками, тобто кадр за кадром, щоб можна було експонувати якомога більше окремих фотографій плавного руху. Принаймні Складановський досяг восьми зображень за секунду. Він також зробив кінопроєктор, так званий «Біоскоп». Та директор Deutsche Bank відмовив йому в позиці.

Сказавши, що не має ні копійки на такі фантазії.

Перші надсекретні пробні проєкції відбулися в липні 1895 року в екскурсійному ресторані «Feldschlösschen» у Панкові. Через два місяці у Складановського в кишені був контракт зі знаменитою берлінською естрадою «Wintergarten».

Перший платний показ

На показі аудиторія, спочатку була неспокійною через темряву в залі. Але потім вона затихла, і багато хто з присутніх сиділи з відкритими ротами, у простому подиві перед рухомою картинкою на білій стіні. Саме так пройшов перший платний показ братів Складановських. 

Під жваву музику внутрішнього салонного оркестру, яка не в останню чергу мала на меті заглушити шум під час роботи «біоскопа», було показано вісім короткометражних фільмів. Зокрема «Італійський селянський танець», «Comic High Bar» та «Боксерський кенгуру». Трохи пізніше прийшло гірке розчарування. Гостьову виставу в паризькому вар’єте, заплановану на 29 грудня, було скасовано в короткий термін. Вся річ у тім, що напередодні Огюст і Луї Люм’єри представили в підвалі «Гранд-кафе» свій «кінематограф», за допомогою якого можна знімати «справжні» фільми.