Берлін став столицею Німеччини і одним з найбільших та найвеличніших міст світу завдяки людям, які ним керували, володіли, розвивали. Одним з таких можновладців, у власності якого перебував Берлін, був Фрідріх I Бранденбурзький. Детальніше про цього аристократа та його вклад в розвиток міста та навколишніх земель Бранденбурга розповість видання iberlin.eu.
Походження та перший етап життя
Перш за все, слід сказати, що майбутній власник Берліна народився в 1371 р., а за деякими даними 1372 р. Тобто, дуже і дуже давно. В нього було сім сестер та старший брат. Його батько носив ім’я бургграф Фрідріх V Нюрнберзький (1333-1398), а мати мала ім’я Єлизавета Мейсенська. Хто такий бургграф, запитаєте ви? Це не титул на кшталт графа, барона чи маркіза, а більше посада. Зокрема, це керівник замку, маєтку, комендант міста. Тобто, людина, яку призначають виконувати управлінські функції, керувати військом, збирати податки, представляти сеньйора в місті. А тому Фрідріх І, не маючи спадку (батько був управляючим Нюрнберга), але будучи відомим аристократом, отримав хорошу освіту і пішов на службу до герцога Альбрехта III з Австрії, а після його смерті до угорського короля Сигізмунда, з яким була одружена одна з його сестер. Його супроводжував брат Йоганн.
Служба в Сигізмунда
Друга половина 14 ст. була часом хрестових походів, коли сотні і тисячі лицарів з Європи вирушали в Малу Азію за покликом римських рап, щоб вбивати мусульман і поширювати християнську віру. А тому коли Папа Боніфацій IX оголосив черговий похід проти турків, то Фрідріх разом з братом та Сигізмундом взяли участь в битві з турками на правому березі Дунаю біля міста Нікополь (сучасна Болгарія). Бій був невдалим для християн, навіть зважаючи на значні підкріплення зі сторони французів. Турки розбили їх. Але Фрідріху вдалося врятуватися самому і забрати із собою короля Сигізмунда.
Повертаючись додому, Фрідріх дізнався, що його батько помер і він разом з братом стали власниками його майна. Вони отримали округи Байреут і Плассенбург згідно з договором, який тоді називався Dispositio Fridericiana. На той час ще не існувало права наслідування по старшинству. Земельну власність не можна було ділити, нею доводилося керувати спільно. Також за свою службу в Сигізмунда брати стали власниками земель в Австрії.
Період середньовіччя – це також час формування держав, які ми сьогодні знаємо. А тому в Європі постійно відбувалися війни між королями чи їх феодалами, облоги міст, грабунки сіл, спалення домівок. Зокрема на межі століть почалася суперечка між королем Богемі Венцелем та Рупрехтом фон дер Пфальца. Фрідріх І спочатку намагався бути нейтральним і примирити двох аристократів, але з часом був змушений зайняти сторону другого, адже його сестра, Елізабет, вийшла за нього заміж.
Період безгрошів’я
В 1405 р. Фрідріх І почав суперечку з містом Ротенбург-на-Таубері, яка вилилась у війну. В тогочасній Європі зібрати військо було просто і складно водночас. Любителів помахати мечем було достатньо (це було простіше, ніж працювати на землі). Але також, щоб мати армію, необхідно було володіти певними коштами. В 1407 р. Фрідріху вдалося зібрати 8000 вояків і оточити місто, яке не хотіло визнавати його владу. Облога тривала декілька місяців, а саме з літа до осені. Не маючи облогових знарядь, війську Фрідріха не вдалося взяти місто. Такі дії виснажили фінанси бургграфа. Прийшов листопад і він став неплатоспроможний. В 1408 р. були розпочаті переговори, які завершилися рішенням короля Рупрехта, за яким жодна із сторін не виплачувала протилежній воєнних репарацій. А тому рішення воювати з цим містом було помилковим і Фрідріху не було звідки отримати кошти на покриття своїх витрат.
В 1408-1409 рр. борг збільшився. Виникла думка про продаж усіх земель і переїзд до брата Йоганна в Плассенбург. Але стався щасливий випадок. З’явився лицар Еренфріда фон Зекендорфа, який запропонував Фрідріху знову піти на службу до Сигізмунда за 4000 гульденів в рік.
Участь у виборах короля та отримання Бранденбурзької марки
В 1410 р. німецький імператор Рупрехт помер. Почалися вибори нового. Кандидатів було троє: король Богемії (зараз територія Чехії) Вацлав IV, його молодший зведений брат Сигізмунд з Угорщини та їхній двоюрідний брат Йобст з Моравії (зараз територія Чехії). Система виборів в Священній Римській імперії передбачала, щоб імператора обирали власники різних земель країни. Переміг Йобст, але вже через пів року він помер, можливо від отруєння, і влада перейшла до його брата Сигізмунда. За допомогу у виборах Сигізмунд нагородив Фрідріха і передав в управління Бранденбурзькі землі (марку) із столицею в Берліні. Тобто, не у власність, а саме в управління. А також пообіцяв заплатити 100 тис. флоринів у випадку, якщо король спробує відібрати ці землі. В той же час отримане свідоцтво говорило, що він мав всі права на розпорядження, які дорівнювали правам власника цих земель. Змінити його тут міг лише король.
На чолі Бранденбурга
Отримати і керувати – це різні речі. В Бранденбурзі почалося повстання проти нового власника. Але Фрідріх І не дарма був мудрим та далекоглядним. Він уклав союзи з архієпископом Магдебурга та герцогами Брауншвейським і Люнебурзьким, щоб підкорити собі дрібних феодалів, які не хотіли визнавати його владу. Протягом лютого-березня 1414 р. він за допомогою облогових засобів, як наприклад рушниць, гармат, захопив усі замки та палаци бранденбурзької знаті (Фрізак, Плауе, Бойтен і Гольцов). За свідченням істориків, вирішальну роль тут відіграла велика гармата, яку називали «Faule Grete».
В квітні 1415 р. відбувся собор в Констанці, де Сигізмунд надав Фрідріху І спадкове право власності на Бранденбург, а також пообіцяв заплатити 400 000 гульденів, якщо б хотів відібрати ці землі.
В 1417 р. король відвідав королівські двори Іспанії та Англії. В цей час маркграф Фрідріх І був регентом німецьких земель. А отже, це свідчить про тісний зв’язок між королем та його союзником. Його в цей час навіть вважали кандидатом на королівський престол в разі смерті Сигізмунда.
«Чорна кішка» у відносинах короля та Фрідріха І
Приязні відносини були затьмарені амбіціями Фрідріха, який 1421 р. підписав договір між Бранденбургом та Польщею, намагаючись отримати від цієї держави колишні землі Тевтонського ордену. Надалі Фрідріх І виступав проти політики свого сюзерена, Сигізмунда, який розпочав війну з гуситами. Чому так сталося? Фрідріх І намагався діяти самостійно. Польща, його союзник, підтримувала гуситів, а тому й зі сторони короля почалися натяки в половинчастій підтримці зі сторони свого підлеглого. Сигізмунд не знав, чи Фрідріх може бути йому союзником, адже його донька вийшла заміж за імператора держави Габсбургів, а син претендував на пост курфюрста Саксонії. Як би там не було, але Фрідріх залишався вірним королю. Невдача у гуситських війнах змусила імператора задуматися над конфіскацією в опального курфюрста Бранденбурзького земель.
Фінансові труднощі, протистояння із знаттю Бранденбурга, яка не хотіла йому коритися, змусили Фрідріха усамітнитися в замку Кадольцбург (1425 р.).
В 1437 р. він повернувся на політичну сцену Німеччини, адже Сигізмунд помер і з’явилася можливість висунути свого сина на престол. Але не вдалося. В 1440 р. Фрідріх І помер. Його володіння були поділені між синами. А центр володінь – Бранденбурзьку марку із столицею в Берліні – отримав його син Фрідріх ІІ.