Німеччина – це країна, відома інженерами, машинобудівниками, підприємцями. Одним з успішних німецьких конструкторів був Брунольф Бааде. Завдяки йому країна отримала численні зразки літаків, підприємство з їхнього виготовлення, а тому його й назвали батьком авіації Німецької демократичної республіки. Детальніше про Брунольфа Бааде розповість видання iberlin.eu.
Перші кроки в житті
Майбутній інженер та будівельник літаків з’явився на світ 15 березня 1904 р., тобто на початку ХХ ст. в Берліні-Кройцбергу. При народженні хлопчик отримав ім’я Карл Вільгельм Бруно. Так було записано в свідоцтві про народження та так званій книзі хрещених. Але вже наприкінці навчання в школі в документах трапляється інше ім’я, а саме Брунольф. Чому відбулася така зміна – невідомо. Але після цього саме це ім’я почало використовуватися постійно.
Його батьки, Вільгельм та Марта, були освіченими людьми. Батько працював в організації AFA – «Амортизація для активів». Ця організація відповідала за надання податкових знижок підприємствам Німеччини, щоб вони не втрачали свої активи після старіння та зносу обладнання. А отже, батько був економістом.
Мати була підприємницею і володіла капелюшним магазином. Після народження сина та молодшої за нього сестри вона залишила роботу і стала домогосподаркою.
В 1910 р. Б. Бааде був зарахований в реальну гімназію імені Кайзера Фрідріха, яка знаходилась в Ріксдорфі (м. Нойкельн), що зараз є частиною Берліна. До 1920 р. це було самостійне місто.
В 1922 р. Брунольф Бааде закінчив навчання і отримав диплом Abitur, який дозволяв зрозуміти рівень знань учня та визначити, до якого навчального закладу можна йти. Щоб отримати диплом, необхідно було знати культуру, математику, природознавство, іноземну мову та інші дисципліни. Екзамени складалися як усно, так і письмово.
Навчання, робота, мандрівка
Брунольф на той час вже знав, ким він хоче стати. Його мрією було будувати кораблі. А тому після школи він пішов до Гамбургського університету. Паралельно з навчанням студент влаштувався на роботу в компанію Deutsche Werft (Німецька верф) і Blohm&Voss (німецька верф, яка розміщувалась в Гамбурзі і була заснована в 1877 р.). Працюючи на згаданих підприємствах, Брунольф брав участь в будівництві корабля «Васкенвальд». Після завершення будівництва цей пароплав вирушив до Південної Америки. А що ж Брунольф Бааде, запитаєте ви? Він теж прагнув подорожувати, а тому найнявся вугільним кочегаром. Це була важка робота в задушливих, брудних та темних приміщеннях трюму корабля. Вона тривала 4 місяці. Але йому вдалося побачити Панамський канал, мис Горн та багато іншого.
Продовження навчання та зацікавлення авіабудуванням
В 1923 р. Брунольф почав навчатися в Берлінському університеті машинобудування. В 1926 р. він закінчив його, склавши екзамен з кораблебудування та літакобудування. На той час його бажання будувати літаки пересилило прагнення мандрувати та будувати кораблі. Впродовж навчання він мав тісні зв’язки з Німецьким науково-дослідним інститутом авіації, куди пізніше пішов працювати. Саме тут Брунольф відвідав компанію, яка будувала дирижаблі і називалася Zeppelin. Йому доручили провести випробовування двигунів у вакуумній камері.
Маючи можливість отримати докторський ступінь в Технічному університеті Мюнхена, Брунольф навчався і працював там. В 1929 р. він здобув науковий ступінь інженера. Місця для подальшої роботи в університеті не було, а тому молодий науковець працював технічним працівником у BFW. Також він займався підготовкою до польотів спортивних літаків, яка відбувалася за підтримки американської компанії. В цей час він вирішив виїхати в США, щоб працювати в низці компаній цієї країни. Через рік він повернувся в Німеччину і знову поїхав в США, адже зміг отримати Зелену карту від американської влади. В 1932 р. працював в Акроні (до речі, це місто називають гумовою столицею світу завдяки тому, що тут розташовуються штаб-квартири провідних компаній з виробництва гуми), де розробляв експрес-вагон «Комета».
Робота в США подобалася, але контакти з заводом Junkers змусили Брунольфа повернутися в Німеччину в 1936 р., де він підписав новий контракт на 2 роки. Тут він очолив будівельний відділ цієї авіабудівної компанії і жив в місті Дессау. Так тривало до 1939 р. Відчуваючи наближення війни, молодий інженер вирішив виїхати з родиною до США, але за 3 тижні до від’їзду німецька влада заборонила йому це робити, хоча судно вже було заброньовано.
Війна та післявоєнне десятиліття
Нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна. Брунольф Бааде займався проєктуванням літаків-бомбардувальників Ju 88, Ju 188, Ju 288, Ju 388 і Ju 287, що дозволило йому швидко рухатися службовими східцями.
Завершення війни призвело до його арешту армією США, яка й захопила Дессау. Далі він працював в будівельній компанії, яка знаходилась в цьому ж місті. Розподіл Німеччини на 4 зони впливу: британську, американську, французьку та радянську – залишив Брунольфа Бааде під владою російських більшовиків. Його було призначено керівником ради директорів Junkers Flugzeug- und Motorenwerke Aktiengesellschaft.
Радянська влада наказала інженеру відновити завод, щоб новостворена держава мала можливість платити репарації СРСР. Також він працював над проєктом реактивного бомбардувальника Ju 287 під назвою EF 131, завершував деякі німецькі проєкти, які не були закінчені до кінця війни (шестимоторний дальній бомбардувальник EF 132 і штурмовик EF 126). Роботу над бомбардувальником було продовжено в радянському союзі. Зокрема, його та співробітників, які з ним працювали, привезли в містечко Підберессі (м. Дубна), що під Москвою, де вони розробляли літаки EF 131, EF 140 і Самольот 150 (Алексєєв 150 або просто 150).
В 1952 р. Бааде повернувся в НДР, де пропагував створення в країні власної авіаційної промисловості. Завдяки його знанням розпочалася розробка німецького реактивного лайнера «152». З 1954 р. він очолив конструкторський відділ авіаційної промисловості НДР і був відповідальним за завершення вищевказаного літака. Для цього в Дессау було збудовано новий авіазавод, де виробляли по ліцензії Іл-14 та наступників 152-го.
Його професійні та наукові досягнення не були забуті німецькою владою, а тому в 1954 р. Бааде отримав звання професора легких конструкцій, кандидата в члени ЦК СЄПН, орден “За заслуги перед Вітчизною” від НДР у 1959 році. В 1961 р. очолив Інститут легких конструкцій та економічного використання матеріалів. У 1955-1961 рр. працював на викладацькій посаді на факультеті аеронавтики Дрезденського технічного університету. Був членом наукової ради країни з 1957 р.
Особисте життя
Життя молодого конструктора, кораблебудівника та авіабудівника було б неповним, якби не було його дружини та 5-х дітей. З Анною Штірле Брунольф познайомився під час роботи в США у 1932 р. Там і одружився. 5-ро дітей були спільним результатом їх шлюбу.
Смерть до Брунольфа Бааде прийшла 5 листопада 1969 року після тривалої боротьби з раком шлунка. Помер він в берлінській лікарні. Його могила та місце поховання дружини перебувають на кладовищі Айхвальде в бранденбурзькому районі Даме-Шпревальд.