Одним із найвідоміших німецьких лікарів двадцятого століття є Карл Брандт. А свою славу він здобув через те, що лікував самого Адольфа Гітлера. Насправді це не найцікавіший факт із життя Карла Брандта. За своє життя він був одним із найкращих хірургів у Німеччині та вченим. Окрім цих звань, він один із найбільших злочинців в історії людства. Більше про його діяльність та життя ми розповімо у нашій статті на iberlin.eu.
Біографія Карла Брандта
Карл Франц Фрідріх Брандт – рейхскомісар охорони здоров’я, лікар, хірург за освітою та військовий злочинець. Саме він був відповідальним за процес умертвіння людей, під час якого жорстоко вбивали інвалідів, людей із психічними розладами та обмеженими можливостями. Як так сталося, що звичайний лікар опинився на одній лаві підсудних із найжорстокішими воєнними злочинцями? Аби в цьому розібратися, пропонуємо дізнатися біографію Карла Брандта.
Карл Брандт народився 8 січня 1904 року в Мюлузі у родині військового офіцера. Про його дитинство практично нічого не відомо. Ми знаємо лише те, що він хотів піти слідами батька і стати військовим. Однак усі мрії було вичерпано тоді, коли Карлу виповнилось чотирнадцять років. Поразка німецьких військ під час Першої світової війни знищила його віру у владу та вбила авторитет німецьких військ.
Спочатку навчався у Дрездені, згодом вступив на медичний факультет університету в Єні. Карл Брандт також закінчив Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана. Після закінчення навчання переїжджає у Берлін, де також продовжує медичну освіту. Ще під час навчання Карл Брандт здійснює безліч успішних операцій на хребті, завдяки чому став відомим на всю столицю.
У 1933 він Карл Брандт став членом СА – парамілітарного формування Нацистської партії Німеччини, яка займалась придушенням політичних противників.
17 березня 1934 року Карл Брандт одружився на відомій чемпіонці з плавання родом із Мюнхена Анні Реборн.
У цьому ж році він займається лікарською справою, а вже у 1934 стає супроводжуючим лікарем самого фюрера. Його заступником був відомий німецький лікар, який також лікував Гітлера, Вернер Хаазе. Також у 1934 році Карл Брандт отримав звання генерал-лейтенанта військ СС.
У 1939 році Карл Брандт разом із партійним діячем НСДАП, рейхсляйтером, обергруппенфюререром СС Філіппом Боулером стає уповноваженим у проведенні процесу евтаназії – здійснення смерті невиліковно хворим.
Акція Т-4
Ця акція отримала назву Т-4. Карл Брандт першим в історії акції дав дозвіл на вбивство неповнолітньої дитини-інваліда, тим самим поклавши старт «Акції евтаназії». Ціллю акції було вбивство людей із психічними розладами та пацієнтів психіатричних медичних закладів, а також дітей із будь-якими вадами розвитку. Для реалізації акції було обрано окремі лікарні, де за допомогою ін’єкцій вбивали осіб з інвалідністю. Деяких морили голодом, або ж вбивали іншими способами. У загальному жертвами акції стало майже п’ять тисяч пацієнтів.
«Акція Брандта»
У 1940 році Карл Брандт потрапив у склад військ СС. Ще через три роки він став генеральним уповноваженим охорони здоров’я та медичної служби. Карл Брандт був відповідальним за координацію цивільної та військової системи охорони здоров’я. Також він створював так званий ліжковий фонд для поранених військових. Реалізація ліжкового фонду полягала у вбивстві пацієнтів із певними вадами розвитку або психічними розладами з ціллю звільнення місць для поранених солдатів. Згодом цей процес назвали «Акцією Брандта». Він власноруч та спеціально вводив надмірну норму препаратів хворим, після чого вони помирали. Згодом, щоб зекономити та не використовувати дорогі препарати, було прийнято рішення вбивати пацієнтів голодом або побиттям.
Проєкт із вдосконалення раси та причетність Брандта
Ще у 1920-х роках Адольфа Гітлера не покидала думка про те, що арійська раса є недосконалою. Вивчивши принципи євгеніки, майбутній тиран захопився новою ідеєю – очистити німецький народ від патологічних нащадків. Згодом ці думки стали основою правління Гітлера.
Власне Карл Брандт став автором проєкту, який полягав у позбавленні арійської раси від її недоліків у вигляді фізичнообмежених або людей із нездоровою психікою. У 1933 році Карл Брандт створив законопроєкт, за яким у примусовому порядку переривали вагітність та стерилізували жінок, які мали фізичні вади, коріння інших національностей та психічні захворювання. Згодом список жертв поповнювався жінками легкої поведінки та дівчатами з алкогольною і наркотичною залежністю. Ще досі кількість жертв внаслідок цієї акції залишається невстановленою.
Злети та падіння
У 1944 році він став особистим лікарем Адольфа Гітлера та імперським комісаром охорони здоров’я і медичної служби та імперським комісаром з санітарії та гігієни. Здавалося, Карла чекає успішне майбутнє, адже він, будучи практично правою рукою фюрера, міг уникнути будь-якого покарання за всі скоєні злочини. Але доля вирішила по-іншому – справедливо.
Навесні 1945 року всі діячі Третього рейху отримали суворий наказ вивезти членів своїх родин із тих місцевостей, де мали пройти американські війська. Однак Карл Брандт вирішив не дотримуватися наказу фюрера і залишив свою сім’ю (жінку з дитиною) у Тюрінгії. Невиконання волі Гітлера була рівноцінна державній зраді.
Ще перед смертю Гітлера Карла Брандта було звинувачено в тому, що його родина передавала таємні дані американським військам. Через це Адольф Гітлер засудив свого лікаря до смертної кари, вважаючи, що Карл Брандт упродовж всієї служби співпрацював з американцями. Суд відбувся, смертельний вирок було винесено, але Карл Брандт залишився живим. У цьому йому допоміг німецький військовий Генріх Гіммлер. Після цього Карл Брандт потрапив у полон з військами союзників у Фленсбурзі.
Нюрнберзький процес та доля Карла Брандта
Нюрнберзький процес – це міжнародний судовий процес, який проводився антигітлерівською коаліцією проти представників Третього Рейху через їх причетність до підготовки та реалізації злочинів і вторгнень на інші країни у ході Другої світової війни.
Під час Нюрнберзького процесу Карл Брандт потрапив як один із головних обвинувачених на процесі над лікарями. Офіційна назва справи – «США проти Карла Брандта». Під час Нюрнберзького процесу над лікарями, який відбувався з 1946 по 1947 рік, Карл Брандт відмовився від адвокатських послуг. Він вирішив захищати себе без допомоги спеціалістів, адже не відчував провини за скоєні злочини і вважав, що все робив правильно.
Згодом його звинуватили в особливій відповідальності за організацію та участь у багатьох злочинах, зокрема за причетність в акції Т-4 і багатьох інших. Карла Брандта було засуджено до смерті. Його було повішено 2 червня 1948 року у тюрмі Ландсберг.
Перед своєю смертю він сказав, що йому не соромно йти на страту, адже вважав, що весь час служив своїй державі. Однак останніх слів він так і не договорив, після чого був повішеним.
Карл Брандт у сучасній медицині вважається талановитим хірургом, але в історії – жорстоким тираном. Він і справді мав усі шанси бути видатним лікарем, допомагати людям. Але його переконання та погляди на світ привели Брандта під петлю.