Коронавірус, який спричинив паніку, багатотисячні смертельні випадки у світі у 2019-2021 рр., не був першою глобальною епідемією. Ще однією хворобою, що гучно струсонула світ та змусила задуматися над питанням розробки вакцин, обмеженням пересування та створенням ефективних засобів індивідуального захисту більш ніж 100 років тому, була іспанка. Ця хвороба лютувала в усьому світі в 1918 р. Серед інших країн вона зачепила і Німеччину та вплинула на життя берлінців. Від цього вірусу загинуло більше людей, ніж у двох світових війнах разом. Детальніше про вплив епідемії на життя мешканців Берліна розповість видання iberlin.eu.
І світова війна та хвороба
Як зазначає видання rbb24.de, окопи та поля Франції, Бельгії, Нідерландів в кінці І світової війни були вкриті трупами чоловіків та жінок, молодих та не дуже, у формі та в цивільному вбранні. Їх вбивали снаряди, кулі, леза, душив газ. Але ще більше військових та мирних мешканців помирало в переповнених госпіталях. Перед смертю вони багато кашляли, пітніли, палали від лихоманки, у деяких текла кров з носа і горла. Вони не розуміли, що діється, адже невидимий ворог прийшов до них крізь пітьму війни, щоб забрати вп’ятеро більше, ніж протистояння між великими світовими державами.
З часом епідемія поширилася за межі континентів і знайшла дорогу до маленьких архіпелагів та островів, до брудних російських хуторів, маленьких китайських містечок, тісних провулків Мумбаї та широких вулиць Берліна й Нью-Йорка. Пройдуть десятиліття і її сліди знайдуть в братській могилі на Алясці. Але тоді, в 1918 р., люди не розуміли, від чого вони помирають і що таке вірус. Але вже в той час він отримав назву іспанка.
Початок епідемії
Іспанка зародилася на початку січня-лютого 1918 р. в американському штаті Канзас, окрузі Хаскел, де жили фермери, які займалися сільським господарством. Історики медицини вважають, що на одній з ферм вірус пташиного грипу перейшов від дикого птаха до свійського. Далі він мутував і заразив людину.
Дослідження цієї хвороби почалося із записів лікаря Лорінга Майнера, який помітив збільшення кількості хворих, які мали гострі симптоми грипу. Більшість з них були молодими та до цього абсолютно здоровими. Також часто страждали маленькі діти й люди похилого віку. Майнер брав у хворих зразки крові та досліджував їх у своїй маленькій лабораторії. Він зрозумів, що має справу з новою хворобою, а тому повідомив про це службу охорони здоров’я, але не отримав відповіді…
4 березня 1918 р. на військовій базі в Хаскелі захворів рядовий Альберт Гітчелл, який виконував функції табірного кухаря. База, на якій він служив, навчала 56 тис. новобранців, яких почергово відправляли в Європу на поля битв. Тисячі молодих американців захворіли протягом наступних 3-х тижнів.
Поширення хвороби
Після цього епідемія заполонила весь світ. Війна, зменшення співпраці між державами, незадовільні гігієнічні умови на фронті (волога, бруд, щурі, шкідники) сприяли її поширенню.
Німецькі війська брали в полон французьких, англійських та американських солдатів під час останнього весняного наступу і підхопили вірус. 900 тис. німецьких військових захворіли. Командувач генерал Еріх Людендорф поклав провал останнього німецького наступу на іспанку.
Чому іспанка отримала таку назву?
27 травня 1918 року іспанська газета Fabra повідомила про загадкову хворобу короля Альфонсо XIII. Видання також повідомляло про дивну застуду, яка протікає легко, без смертельних випадків. Іспанія не брала участі у війні, а тому тут не було цензури та газети цієї країни могли вільно говорити про нову хворобу. Їх статті створили враження, що хвороба зародилася саме в Іспанії.
Перша хвиля іспанки в Берліні
Вірус прийшов в Німеччину в червні 1918 р. Це був час, коли населення було ослаблене голодом, поразками та не вірило в перемогу. Хворобу принесли додому солдати, які приїжджали у відпустку. Вже за декілька місяців сотні людей захворіло на хворобу. До січня 1919 р. 400 тис. німців померло. В Берліні кількість жертв сягнула 50 тис.
Берлінець Вільфрід Вітте писав, що в газетах про епідемію нічого не повідомляли. На його думку, це намагалися замовчати. Інший берлінець Альфред Деблін зазначив, що хворих людей виганяли з лікарень.
Перша хвиля була відносно легкою і більшість вижила. Хвороба була дуже схожою на грип, а тому ніхто не бачив в ній загрози. Деякі видання намагалися оминути цензуру і говорили правду своїм читачам, що епідемія лютує як серед військових, так і серед робітників на промислових підприємствах. А провладне берлінське видання, цитуючи голову міської медичної служби, писало, що небезпека для цивільних мешканців мінімальна. Оскільки новинні видання приховували інформацію, то її можна було знайти в некрологах, де були примітки: «Помер від грипу». Частіше всього: «Коротка, швидка хвороба». А тому, зважаючи на час, коли видавалася газета, можемо припустити, що це був іспанський грип.
Причиною поширення хвороби місцеві мешканці вважали прохолодну та дощову погоду, яка була в другій половині червня. Певний вплив на захворюваність мала фізична слабкість німців, адже хлібні пайки було ще більше скорочено, а новий врожай ще не зібрали.
Друга хвиля епідемії
В серпні після короткого періоду зменшення кількості випадків захворюваності вірус мутував і повернувся ще агресивнішим. Хворим було важко дихати, вони вкривалися плямами та помирали від бактеріальної пневмонії.
Лікарі не знали, як реагувати на хворобу, а тому давали хворим аспірин у високих дозах, робили кровопускання, а також змушували пити миш’як, морфін, героїн або ртуть.
Берлінська влада нічого не робила, щоб побороти хворобу. 24 жовтня міська рада лише почала обговорювати заходи, але депутати не могли знайти спільного рішення. Заборони на церковні служби, відвідини ресторанів та пабів, кашляння в бік сусіда не було прийнято, як і на вуличні зібрання, коли тисячі людей вийшли на Листопадову революцію в Берліні та інших містах. Школи закрили вибірково, але для більшості населення це було неправильне рішення, адже саме там діти отримували регулярне харчування. В Берліні школи закривалися лише тоді, коли третина учнів хворіла. Водночас вищі навчальні заклади було закрито. Наприклад, 17 жовтня 1918 року в берлінській середній школі Siemens кількість хворих виросла з 67 до 111. А загалом, за даними страхових компаній, по місту в цей день нараховувалось 2015 хворих. Заводи закривалися, бо не вистачало працівників. Берлінський трамвай втратив 15% своїх водіїв та 30% інших категорій працівників.
В листопаді епідемія стихла. Вона була неконтрольованою, а тому люди перестали хвилюватися, адже в них були й інші проблеми: війна, революція, голод, відсутність майбутнього, розпад держави. Вже в березі 1919 р. записів про хворих не було. А отже, третя хвиля епідемії пройшла повз. Вчені зазначали, що вірус поширювався, але не одразу вбивав свого господаря, щоб знайти нових жертв. Також інфіковані пізніше мали більші шанси вижити, ніж ті, хто захворів на початку. Важливу роль також відігравав імунітет до повторного зараження після одужання. Остання смерть в Німеччині від іспанки була в березні 1920 р. А загалом від цієї хвороби загинуло до 5 % населення світу.