Дослідження психіатрії протягом першої половини XX століття базувалися на взаємопов’язаних дисциплінах, серед яких неврологія, нейроанатомія, невропатологія та експериментальна біологія. Психіатр Лотар Каліновський – приклад людини, яка зуміла об’єднати всі ці галузі для створення інноваційної та багатовимірної програми досліджень у клінічній нейронауці. Попри суперечливість використовуваного ним основного методу лікування, науковець зробив чимало для розвитку психіатрії – як у теорії, так і на практиці. Докладніше читайте далі на berlin.eu.
Емігрант-новатор
Лотар Каліновський народився 28 грудня 1899 року в Берліні. У 1933 році він втік із гітлерівської Німеччини до Італії, а через 7 років оселився в США, зокрема на Мангеттені. Там лікар практикував психіатрію й неврологію понад 40 років. Довгий період Каліновський працював у психіатричній мангеттенській лікарні Gracie Square Hospital, де був членом медичної комісії. Він звільнився в 1991 році, незабаром після того, як завершив лікарську практику. Еміграція Лотара Каліновського може здатися збігом випадковостей і поворотів долі, але насправді це доволі складна історія. Його місією було впроваджувати на міжнародному рівні електрошокову терапію.
Співавтор книги
Слави Каліновський набув не лише завдяки лікарській практиці, а й співавторству підручника Shock Treatments and Other Somatic Procedures in Psychiatry. Книга складається з 8 розділів. На її початку автори (Каліновський та Пол Гоч) представляють огляд історичних органічних методів лікування в психіатрії, як-от кровопускання, блювотні та проносні засоби тощо. Три головні розділи книги присвячені фізичній терапії. У другому розділі розглядається шокова терапія інсуліном із погляду показань, протипоказань, ускладнень та прогностичних показників. У третьому розділі міститься подібний огляд електрошокової терапії. Крім того, автори описують інші нехірургічні методи лікування, наприклад седацію закисом азоту, судинний шок, безперервний сон, терапію лихоманки, електронаркоз тощо.
Цілий розділ (шостий) присвячений префронтальній лоботомії – операції, під час якої нейрохірурги розрізають тканини, що з’єднують лобові ділянки мозку з його іншими частинами. Метою такого втручання є нівелювання впливу лобових часток мозку на інші структури центральної нервової системи. На думку авторів, в епоху наявності ефективних фізіотерапевтичних методів такі хірургічні втручання, як лоботомія, не повинні використовуватися для лікування психіатричних розладів.
Суперечливий метод лікування
Каліновський використовував та пропагував як основний метод лікування психічно хворих людей електрошокову терапію. Це навмисне ініціювання судомних нападів за допомогою подразнення головного мозку електричним струмом. Серед психіатрів така процедура також відома як електроконвульсивна, електросудомна терапія, а ще лікування шоком. Процедура виконується шляхом розміщення невеликих електродів на голові і застосування короткого електричного імпульсу. Вона неодноразово ставала об’єктом критики, оскільки уможливлює заподіяння шкоди мозку, навіть може спричинити довічну втрату пам’яті. Таку терапію запропонували та ввели в психіатричну практику в 1938 році італійські вчені Уго Черлетті та Лучіо Біні. У 1940–50-х роках її активно використовували для лікування важкої депресії, параноїдної шизофренії. Крім того, терапію застосовували під час проведення лоботомії.
У XXI столітті в деяких країнах електрошокова терапія законодавчо заборонена. Всесвітня організація охорони здоров’я не дозволяє її використання на неповнолітніх. А втім, подекуди метод усе ще використовується під час лікування важких психічних розладів. Особливо електросудомна терапія ефективна під час подолання депресії (зокрема в літніх людей), шизофренії, біполярного розладу та інших станів, пов’язаних із манією.
Процедура починається із загальної анестезії, яка занурює пацієнта в глибокий сон, тому людина не відчуває болю чи дискомфорту. Внутрішньовенна голка забезпечує швидкий доступ для ін’єкцій або запобігання будь-яким побічним ефектам. Крім того, хворим дають м’язовий релаксант із метою уникнення будь-яких травм, які можуть виникнути під час судомних нападів. У рот людини встановлюють щиток для прикусу, щоби захистити зуби.
Після цього медичний працівник прикладає до шкіри голови електроди, які уможливлюють проходження електричного струму. Їх покривають спеціальним гелем, аби запобігти подразненню та опікам шкіри. Хоча електричний струм дуже низькочастотний, подразнення шкіри та опіки все ж можливі. Для більшості процедур достатньо лише кількох секунд, щоби спричинити судоми. У цей час у мозку відбувається сплеск електричної активності, внаслідок чого активуються уражені клітини мозку. Терапія провокує електричні та хімічні зміни в потрібних ділянках мозку та, зрештою, покращує їх роботу.
Помер берлінський психіатр у своїй квартирі на Мангеттені у віці 92 роки від серцевої недостатності. У нього була дружина, дві доньки, п’ятеро онуків та стільки ж правнуків.