У 1998 році молодий чоловік із Берліна подарував надію на одужання всім хворим на ВІЛ та СНІД. Після експериментальної терапії йому вдавалося підтримувати низький рівень вірусного навантаження ВІЛу без подальшої антиретровірусної терапії. Це означає, що більше не потрібно було пригнічувати розмноження ВІЛу в організмі, а отже, прогрес хвороби вдалося зупинити. Заради безпеки цього чоловіка його ім’я залишилося в таємниці, натомість щасливця почали називати «берлінським пацієнтом». Згодом так прозвали ще одного чоловіка задля збереження анонімності. Хоча ці пацієнти змогли одужати завдяки генетичним мутаціям у процесі лікування, вони стали символом надії для багатьох людей, які живуть із ВІЛ/СНІД, і джерелом натхнення для вірусологів і медиків. Докладніше читайте далі на berlin.eu.
Коротко про захворювання
ВІЛ-інфекцію спричиняє потрапляння в організм вірусу імунодефіциту людини. Він вражає імунну систему, порушує захисні функції організму та поступово робить його беззахисним перед іншими інфекціями й захворюваннями. Остання, смертельно небезпечна стадія ВІЛ-інфекції називається СНІДом. Вона настає за умови неналежного лікування ВІЛ-інфікованого та розвивається в такому разі впродовж 8–10 років. На цьому етапі організму складно боротися з інфекційними захворюваннями, і людина стає дуже вразливою, що швидко спричиняє смерть. Антиретровірусна терапія уповільнює та майже зупиняє прогресування ВІЛ-інфекції, а відповідно, її перехід у стадію СНІДу.
ВІЛ передається через кров, статевим шляхом та від матері до дитини. Інфекцію неможливо визначити за зовнішнім виглядом людини. Фахівці стверджують, що кожен другий ВІЛ-інфікований не здогадується про свою хворобу. Від моменту зараження ВІЛом до вираження симптомів СНІДу може пройти понад 10 років. Виявляє проблему лише спеціальний аналіз крові. Водночас не завжди ВІЛ-негативний статус, тобто коли антитіл до ВІЛу не виявлено, означає, що людина здорова. Існує так званий «період вікна», тобто час від моменту інфікування до можливості виявити вірус – 3–6 місяців. Тому, лікарі рекомендують робити повторний аналіз через 3 і 6 місяців після можливого зараження.
Успішний експеримент
Першим «берлінським пацієнтом» був німець приблизно 20-річного віку. Його лікував у Берліні Хайко Йєссен. У 1995 році в чоловіка діагностували гостру ВІЛ-інфекцію, після чого йому призначили незвичайну комбіновану терапію, що складалася із синтетичних препаратів диданозин, індинавір і гідроксикарбамід. Що цікаво, останній не був схвалений Управлінням з контролю за продуктами та ліками США для лікування ВІЛу. Ця комбінація була частиною невеликого випробування, яке лікар Йєссен проводив за участю пацієнтів із гострою ВІЛ-інфекцією.
Після кількох перерв у лікуванні «берлінський пацієнт» повністю відмовився від призначеної терапії, після чого вірус залишився в його організмі лише в невеликій кількості, більше не розмножуючись. У 2014 році у звіті медичного наукового журналу The New England Journal of Medicine було зроблено висновок, що ймовірним поясненням контролю реплікації вірусу в цього пацієнта стали генетичні причини, а не медичне втручання. Хай там як, експеримент Йєссена можна назвати успішним, оскільки бодай одна людина змогла зупинити прогрес вірусу, хоча й завдяки унікальному генетичному його походженню.
Ще одне одужання
У 2010 році другий «берлінський пацієнт» оприлюднив своє ім’я. Тімоті Рей Браун, який проживав і лікувався в Берліні, вважається першою людиною, якій вдалося повністю вилікуватися від ВІЛ-інфекції та чиє ім’я відоме публіці. Американець народився в Сієтлі (штат Вашингтон). У 1995 році, під час навчання в Берліні, у нього виявили ВІЛ. У 2007 році в Брауна розвинувся гострий мієлоїдний лейкоз. Тоді йому провели трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин для лікування лейкемії, виконану групою лікарів у Берліні під керівництвом Геро Хюттера. Хірурги спершу зруйнували кістковий мозок хворого, який виробляв ракові клітини, а тоді пересадили мозок донора. Останній мав стійкість до ВІЛ-інфекції, його організм блокував прикріплення ВІЛу до клітин, оскільки був природно стійким до вірусу. Приблизно 10% людей європейського походження мають таку успадковану генетичну мутацію.
Через 3 роки після трансплантації в крові Брауна не було виявлено ВІЛу, навіть попри те, що антиретровірусна терапія була призупинена. Рівень ВІЛ-специфічних антитіл у його крові також знизився. На жаль, для інших пацієнтів такий спосіб подолання хвороби не був би ефективним. Річ у тім, що Браун страждав від лейкоенцефалопатії – форми ураження нервової системи, що часто розвивається через ослаблення імунної системи та її схильність до патогенних впливів серед пацієнтів з ВІЛом/СНІДом чи онкологічними захворюваннями. Це означає, що ця процедура не повинна проводитися на інших пацієнтах із ВІЛом, навіть якщо можна знайти достатню кількість відповідних донорів. За однією з версій, успішне лікування Тімоті Рея Брауна пов’язане з незвичайним характером отриманих ним стовбурових клітин.
За іронією долі, спроба зупинити рак призвела до одужання від ВІЛу, однак саму онкологію побороти не вдалося. У 2019 році в Брауна виявили рецидив, а вже через рік його не стало. До слова, хоча комбінації антиретровірусних препаратів утримували ВІЛ Брауна під контролем, йому доводилося приймати ліки щодня, інакше вірус би активізувався.
«Лондонський пацієнт»
У 2019 році на Конференції з ретровірусів та опортуністичних інфекцій був оголошений ще один випадок успішного лікування. Третього чоловіка назвали «Лондонським пацієнтом». У 2020 році він оприлюднив свою персону. Адам Кастільєхо іспано-венесуельського походження став другою відомою людиною, яка повністю вилікувалася від ВІЛ-інфекції. Раніше він працював кухарем, а після одужання став мотиваційним спікером.
ВІЛ у Кастільєхо виявили у 2003-му, у віці 23 роки. У 2016 році Адаму зробили операцію, під час якої пересадили стовбурові клітини спинного мозку з метою лікування раку. Донор мав генетичну мутацію, що не давала можливості деяким видам ВІЛу заражати клітини імунної системи. Як і Тімоті Рею Брауну, Адаму Кастільєхо пересадили стовбурові клітини від донора з природним імунітетом до вірусу.
Перше одужання жінки
Третьою відомою публіці людиною у світі, яка повністю вилікувалася від ВІЛу, стала пацієнтка зі США. Вона ж стала першою жінкою, якій це вдалося. У 2022 році їй зробили трансплантацію стовбурових клітин від людини з природною стійкістю до вірусу з метою лікування лейкемії. На відміну від двох попередніх випадків, для лікування жінки була використана пуповинна кров. Вона є більш доступною, ніж дорослі стовбурові клітини, що використовувалися раніше, і для неї не потрібно настільки близької відповідності між донором і реципієнтом.
А втім, на думку медиків, метод трансплантації з використанням пуповинної крові занадто ризикований, щоби використовувати його для більшості людей із ВІЛом. Цей випадок став частиною більшого дослідження, присвяченого здоров’ю інфікованих людей, яким трансплантували кров того ж типу для лікування раку та серйозних захворювань.