Берлінський міський пейзаж XXI століття складно уявити без електричного трамвая. Історія цього виду транспорту нерозривно пов’язана з німецькою столицею: перша комерційно успішна лінія електротрамвая запрацювала в Берліні в 1881 році. Незалежно від того, потрібно туристам знайти цікаві історичні пам’ятки, відпочивальникам потрапити в нічний клуб чи банально місцевим мешканцям добратися додому, трамваї безпечно доставляють пасажирів у потрібну локацію в будь-який час доби. Докладніше про історію технологічного дива читайте далі на berlin.eu.
Передісторія
Ранні трамваї були або кінними, або залежали від дорогих та неефективних акумуляторних батарей. На початку XIX століття у Вельсі (Велика Британія) невелику частину залізниці, розташовану в міських районах, було переобладнано для використання трамваєм. Це перша трамвайна колія у світі. Тоді транспорт складався із залізничного вагона на колесах і єдиної платформи, яка не мала стін і місць для сидіння. Цю просту платформу тягнула упряжка з двох коней за регулярним маршрутом. Конструкція швидко розповсюдилася на інші міста, де старі залізничні мережі можна було перепрофілювати для пасажирського використання. Перші трамвайні мережі (після Великої Британії) з’явилися в США, Франції, Чилі, Єгипті, Австралії та Індонезії.
Наприкінці 1800-х років міста почали приводити в рух невеликі парові локомотиви. Вони мали такі недоліки, як велика кількість диму, шумність і відносно низька потужність, що не дозволяла тягнути великі комплекти вагонів. У 1873 році в Сан-Франциско з’явилися перші кабельні трамваї, що могли легко пересуватися навіть на нерівномірних дорогах та долати різну висоту. Попри деякі їх переваги, кабельні трамваї вимагали значного технічного обслуговування та нерідко спричиняли аварії. Вагони тягнулися за допомогою троса, що пролягав у прорізі між рейками та проходив над валом електростанції. Система була добре пристосована для роботи на крутих пагорбах, тому досягла найбільшого застосування в Сан-Франциско та Сіетлі.
Технологічний прорив
У 1880 році український інженер із Полтавщини Федір Піроцький створив перший повністю електричний трамвай в російському місті Санкт-Петербурзі. Основний принцип його роботи полягав у зборі електроенергії від кабельної мережі через пантограф або тролейбусний стовп. Проте на маршруті винахід Піроцького з’явився лише взимку 1895 року.
Роком раніше, у 1879-му, на спеціальній виставці в Берліні компанія Siemens & Halske представила невеликий електричний локомотив із платформами, де пасажири могли сидіти спинами одне до одного. Однак тоді це був лише атракціон. Згодом уродженець Берліна Фрідріх фон Гефнер-Альтенек, який працював інженером-електриком у Siemens & Halske і був одним із найближчих помічників засновника фірми Вернера фон Сіменса, розробив для трамвая важливу деталь. Зокрема, він створив арматуру барабана в електродвигуні. А вже в 1881 році Берлін став першим містом, яким почав курсувати електричний трамвай. Була прокладена лінія в передмісті Ліхтерфельде, що тепер є частиною Берліна. Завдяки появі нового транспорту вулиці нарешті очистилися від фекалій коней, а електрика обходилася місту значно дешевше, ніж сіно та корми. Перший пасажирський вагон курсував по 2,5-кілометровому маршруту та вміщував 12 місць для сидіння і ще 8 для пасажирів, які погоджувалися стояти.
Електроживлення здійснювалося через дві рейки колії, що створювало небезпеку для коней, які тягли інший транспорт. Потенційно тварини могли отримати електричний удар, оскільки мали металеві підкови. З міркувань безпеки залізничні переїзди трамвайних колій працювали без електричного струму. У цих місцях трамвай перекочували руками. Проводилися також експерименти з використанням повітряних кабелів у трубках для забезпечення джерела живлення. Однак ця система, в основі якої – контактна мережа з щілинними трубами, теж виявилася непридатною для громадського транспорту. Ситуація змінилася в 1887 році, коли німецький інженер Вальтер Райхель винайшов пантограф Lyrabuegel – механізм, встановлений на даху транспортного засобу, який збирає електроенергію через контакт із повітряним дротом. Винахід забезпечив постійне передавання енергії завдяки безперервному контактному тиску.
Масова електрифікація
У 1895 році компанія Siemens & Halske вже могла похвалитися наявністю в Берліні власної електричної трамвайної мережі. Це спричинило конкуренцію з берлінським кінно-залізничним підприємством Große Berliner Pferdeeisenbahn AG і призвело до переговорів із магістратом Берліна щодо електрифікації всіх кінних трамваїв. Цього вдалося досягти в 1902 році, коли вулицями німецької столиці курсував останній кінний трамвай як вид громадського транспорту. Згодом була перейменована назва головної міської компанії на «Große Berliner Straßenbahn Gesellschaft» («Велика берлінська трамвайна компанія»). Магістрат Берліна об’єднав усі муніципальні трамвайні компанії під одним адміністративним органом.
У роки диктатури Гітлера в Берліні вперше почали виводити з експлуатації колії в центральній частині міста. Фірмові жовтий і білий кольори трамваїв активно замінювали бежеві відтінки. А втім, високий попит на транспортні засоби перед Олімпійськими іграми 1936 року пришвидшив реконструкцію та модернізацію тих засобів пересування, які трьома роками раніше були зняті з експлуатації. Серед них велика частка – трамваї.
Початок Другої світової війни завадив будь-яким серйозним змінам у трамвайній мережі. Зважаючи на великі масштаби руйнувань внаслідок боїв, реконструювати мережу вдалося за надзвичайно короткий проміжок часу. Найдовші перебої на лініях відбувалися переважно через численну кількість підірваних мостів. На всіх трамваях пантографи американського зразка були замінені новими, які мали більший контактний тиск, ніж берлінські пантографи Lyrabuegel.
Бурхливий світовий розвиток
Поступово електричні трамваї з’являлися і в інших містах, ставши звичним явищем у всьому світі. Однак, попри їхню популярність, інші джерела енергії також активно досліджувалися та використовувалися. Наприклад, у кількох містах у 1886–1908 роках були запущені газові трамваї. Інші тогочасні джерела енергії для цього виду транспорту – бензин, стиснене повітря, дизельні двигуни та водневі елементи. Деякі міста використовували такі альтернативи в місцях, де існував ризик відключення електрики, як-от на територіях, сприятливих до ураганів.
А втім, протягом 1890-х і перших двох десятиліть 1900-х років електричні трамваї майже повністю витіснили кінні в Європі та США і з’явилися у великих містах Азії, Африки та Південної Америки. У Штатах електричні трамваї заміняли кінні екіпажі особливо швидкими темпами з 1902 по 1917 рік. Мотори та самі трамваї поступово вдосконалювалися: на зміну чотириколісним прийшли локомотиви з вісьмома колесами, які мали набагато більшу вантажність, а дерев’яні конструкції вдалося замінити сталевими кузовами. Володіння трамвайною лінією стало необхідністю для кожного розвиненого міста й містечка.