У 1878 році на Всесвітньому конгресі в Римі шрифт Брайля був визнаний найкращим методом читання і писемності для незрячих людей. А втім, процес написання цим шрифтом тоді був надто складним. Брайлівські автори створювали символи за допомогою стилуса та спеціальної конструкції або ж завдяки одній із дорогих і ненадійних брайлівських письмових машин, доступних на той час. У 1899 році Оскар Піхт зробив революцію, винайшовши друкарську машинку, якою легко набирати текст шрифтом Брайля. І сам страждаючи від вад зору, він добре розумів потреби незрячих людей. Докладніше про новатора та його творіння читайте далі на berlin.eu.
Попит породив пропозицію
Працюючи вчителем у Державному інституті незрячих у районі Берлін-Штегліц, Оскар Піхт помітив, як складно учням писати за допомогою шрифту Брайля. Це, до слова, рельєфно-крапковий шрифт для написання і читання, який розробив у 1829 році француз Луї Брайль. Він осліп у 3-літньому віці, коли грався в батьковій майстерні з виготовлення упряжі. Якось маленький Луї взяв до рук гострий інструмент і ненароком встромив його собі в око. Інфекція поширилася на друге око, і Брайль повністю осліп.
Азбука Брайля за допомогою лише 6 крапок у 63 комбінаціях передає всі літери, цифри, музичні, математичні та наукові символи. Писати цим шрифтом потрібно справа наліво. Для письма існує спеціальний прилад, який виглядає як пластина з видавленими крапками й отворами. Для нанесення крапок використовують металічний грифель, що нагадує шило. Папір потрібен дещо щільніший за звичайний. Щоби прочитати написане, треба перевернути аркуш на інший бік, адже читання відбувається зліва направо. Людина торкається до знаків подушечками пальців, завдяки чому сприймає інформацію. Читання вимагає ретельного обмацування опуклостей, що займає багато часу. Саме тому, були розроблені інші, спрощені обриси букв і навіть системи кодування.
У 1831 році шотландський книговидавець Джеймс Ґалл-старший створив трикутний тактильний шрифт. У 1845 році англієць Вільям Мун представив схематичний тактильний шрифт на основі латинського алфавіту – перша широко використовувана практична абетка для читання незрячими. Однак особливо складний і тривалий процес – письмо брайлівським шрифтом. Якщо інші винахідники зосереджувалися на спрощенні процесу читання, то Оскар Піхт – письма. Він поєднав частини шрифту Брайля зі структурою друкарської машинки і розробив у 1889 році механічну друкарську машинку, що здатна писати шрифтом Брайля. Патент на винахід мешканець Берліна отримав через два роки. До 1932-го Піхт зареєстрував ще 9 моделей пристрою. У 1910 році він розробив першу німецьку брайлівську стенографічну машину, яка використовувала згорнуті паперові смужки.
Кожна клавіша машинки Піхта відповідає одній із шести крапок коду Брайля. Також є клавіші пробілу, повернення назад та пропуску між рядками. Як і ручна друкарська машинка, вона має дві бічні ручки для просування паперу та важіль повернення каретки на початок рядка. Ролики, які утримують і просувають папір, мають канавки, призначені для запобігання здавлюванню створюваних крапок, оскільки вони виступають. Найперший пристрій Піхта використовував папір завширшки 9 дюймів, який подавався на дерев’яний барабан. Клавіші були виготовлені з дерева з металевими випуклостями.
Інші досягнення винахідника
Брайлівська машинка – це не єдине досягнення Оскара Піхта. Він також став директором Провінційного інституту для незрячих у Бромберзі та директором Державного інституту для незрячих у районі Берлін-Штегліц. Оскар Піхт – перший німець, який прочитав радіолекцію про сліпоту. Крім того, він створив перший фільм для людей із вадами зору – Unsere Blinden und ihre Welt.