Хоча в епоху цифрових технологій паперові листівки вже не мають такої популярності, як колись, але вони все ще слугують важливим атрибутом святкових подій. Якщо людина бажає надіслати поштівку, це свідчить про вияв особливої поваги, бажання зробити приємне та подарувати гарний настрій. Мало хто знає, що історія листівок пов’язана з Берліном. Докладніше читайте далі на berlin.eu.
Ідея берлінського чиновника
Генріх фон Штефан прославився як генеральний поштовий директор Німецької імперії, який реорганізував німецьку поштову службу. Він народився в Померанії, що тоді була в складі Королівства Пруссія. Бувши восьмою дитиною кравця, Штефан змалку розумів, що його успіху не посприяє ніхто, крім нього самого. У 1849 році Штефан почав будувати кар’єру, влаштувавшись у Берліні службовцем прусської пошти.
У 1865 році він представив на 5-й конференції Німецького поштового товариства в Карлсруе Postblatt – листівку. Вона виглядала як простий шматок білого картону, без ілюстрацій, але з печаткою. Службовець представив свою ідею як альтернативу листам, адже листівки легше надсилати, вони містять коротший текст, а тому дешевше коштують. А втім, присутнім на конференції не сподобалася новаторська ідея, оскільки будь-хто може прочитати зміст повідомлення. Крім того, побоювання полягало в тому, що значно впадуть поштові доходи. Керівництво відхилило пропозицію Штефана.
У 1869 році в Австро-Угорщині почала поширюватися так звана «кореспондентська картка». Це був ідеальний час для представлення Генріхом фон Штефаном своєї ідеї. Через рік його призначили директором поштових служб Північнонімецького союзу. Тоді ж він нарешті впровадив поштові листівки, які населення сприйняло з неабияким ентузіазмом. У німецькій столиці продали понад 45 000 поштівок ще до офіційного представлення нової форми листа. Щоправда, тоді берлінці ділилися не лише враженнями про відпустки, а й розповідали одне одному буденні речі.
До слова, у 1777 році один французький гравер створив вітальний аркуш для розсилання його представникам вищих класів. Він був попередником листівки. Подальшому розвитку цього творіння завадив страх, що слуги прочитають приватні повідомлення.
Популярності посприяла війна
Листівка, яку в Німеччині відправили першою, містила лише маленьке зображення солдата. Август Шварц, продавець книг із міста Ольденбурга, надіслав її родичу в Магдебург 16 липня 1870 року, незадовго до початку франко-прусської війни. А вже незабаром поштові картки стали поширеним методом зв’язку між підрозділами в польових умовах. Крім того, солдати могли легко й без великих витрат надсилати повідомлення членам родини.
Франко-прусська війна тривала протягом 1870–71 років між Французькою імперією та Королівством Пруссія. Перемога Пруссії в 1871 році призвела до падіння Наполеона III Бонапарта та остаточного об’єднання німецьких народів у Німецьку імперію. Державу очолив прусський король Вільгельм I, а рейхсканцлером був призначений прусський канцлер Отто фон Бісмарк.
Попередник месенджерів
У 1872 році відправлення листівки в Німеччині коштувало вдвічі менше, ніж звичайного листа. У великих містах пошту відправляли неодноразово за день, тобто листівка доходила до одержувача протягом кількох годин. Люди також могли відправити подвійну поштівку, яка містила передплачену «картку відповіді». Остання нагадувала сучасні месенджери для обміну повідомлення. У такий спосіб люди найчастіше домовлялися про зустрічі.
На перших листівках не було малюнків. Один бік був призначений для адреси одержувача, а інший – для самого повідомлення. Листівки з малюнками з’явилися у Франції в 1870 році, а перша така була відправлена з Відня. Протягом наступного десятиліття використання листівок поширилося по всій Європі та навіть США. У Німеччині листівка з зображенням була офіційно схвалена в 1885 році. А вже в 1890-х роках відкриття хромолітографії уможливило багатоколірний друк. Картинки на листівках набули популярності в 1895–1914 роках і забезпечували видавцям неабиякі прибутки. Перші ілюстрації стосувалися «пізнання світу», а на рубежі століть вони здебільшого зображували популярні культурні пам’ятки, містили вітання зі святами та весіллями, а також інформацію про технологічні новинки й природні катаклізми.
У 1900 році поштова служба Німеччини відправила приблизно 1 мільярд листівок. Під час Першої світової війни ця цифра сягла орієнтовно 10 мільярдів. Тоді були створені картки з білою рамкою навколо зображення з метою економії чорнила. У 1982 році кількість надісланих у країні поштівок становила 877 мільйонів, але вже до 2018 року скоротилася до 155 мільйонів.
Інші досягнення винахідника
Коли Генріх фон Штефан лише починав роботу в поштовій службі, Німеччина була поділена на 17 незалежних частин, кожна з яких мала свою окрему політику та тарифи. Чиновник плідно працював над встановленням єдиної системи, а ще над об’єднанням поштової служби з телеграфною. У 1866 році прусський уряд призначив Штефана відповідальним за федералізацію поштової служби, якою довгий час керувала дворянська родина Турн унд Таксіс. Чиновник зробив великий внесок у стандартизацію поштових послуг у всьому світі. Штефан швидко просувався кар’єрними сходинками. Зокрема, у різні роки він був призначений генеральним поштмейстером Німецької імперії, заступником державного секретаря, відповідальним за пошту, а ще міністром поштових послуг Німеччини.
Службовець також активно займався культивуванням німецької термінології для галузі телекомунікацій і поштових послуг. Завдяки йому німецькомовний світ отримав такі терміни, як «Fernsprechapparat» на позначення телефонного апарату, «Wertzeichen» для марки та інші. Словотвори, запропоновані чиновником у 1870-х роках, набули поширення в поштових відділеннях і серед їх працівників.
Крім того, завдяки Штефану в 1877 році німці познайомилися з таким на той час новітнім пристроєм, як телефон. Патент на нього отримав роком раніше в США Александер Грем Белл. Уродженець Шотландії розробив перший у світі пристрій, який чітко відтворював людський голос на другому приладі. Що цікаво, бажання досліджувати все, що пов’язано зі слухом, у Белла було спричинене глухотою його матері та дружини, а також проблемами з мовленням батька, дідуся й дядька.
Поштовий реформатор також заснував у 1872 році Музей імперської пошти. Він мав на меті демонструвати розвиток транспорту, починаючи з часів Стародавнього світу і до Новітньої історії. Тепер на його місці розташований Берлінський музей комунікацій. У 1895 році на даху під головним входом була встановлена шестиметрова групова скульптура гігантів, які тримають земну кулю. Вона символізує загальносвітове значення пошти й телекомунікацій. Під час двох світових воєн музей не працював. Будівля серйозно постраждала внаслідок бомбардувань. Після війни частину музейних експонатів перемістили в окремий музей у Франкфурті-на-Майні. Постійна експозиція Берлінського музею комунікацій присвячена історії поштової справи, телеграфу, телефонії, радіо та телебачення. Окрема увага приділяється поштовим маркам.