У кожної зірки світового спорту – свій шлях до успіху та визнання, і не у всіх вистачає сил та мужності знову та знову атакувати вершини Олімпу. Але це змогла зробити молода німецька плавчиня Францишка ван А́льмсік, яка вперше вийшла на велику спортивну арену у 14 років, німці одразу ж “охрестили” чарівну дівчинку “золотою рибкою”. Вся її кар’єра – смуги успіхів, падінь, поразок і перемог, але Францишка змогла хоча б частково реалізувати свою мрію, серед усіх німецьких плавчинь стала володаркою найбільшої колекції олімпійських нагород. Більше на iberlin.eu.
За прикладом брата
Францишка народилася у квітні 1978 року, родина мешкала у комфортабельній трикімнатній квартирі у районі Трептов у Східному Берліні. Дівчинка почала захоплюватися плаванням з 4 років, коли її вперше взяв із собою на тренування старший брат. Спочатку відвідувала тренувальний центр, потім – дитячо-юнацьку спортивну школу. Тренери відразу помітили, що Францишка має більше здібностей, ніж брат, і почали їх розвивати. Дитинство складалося з тренувань та навчання, і щоб підтримати дівчинку, батько подарував їй наклейку з написом “Барселона 1992”. Юна спортсменка одразу ж захопилася ідеєю там позмагатися та перемогти.
Наполегливість дала результат: в 11 років Францишка вже мала 9 перемог на Спартакіаді НДР, чим не могли похвалитися ровесники. Свою мрію юна плавчиня таки здійснила – потрапила на змагання до Барселони у 1992 році, але золото здобути не змогла. Довелося обмежитися 1 срібною та 2 бронзовими медалями. Ще коли німці вперше побачили на екранах 14-річну обдаровану плавчиню, то назвали її “золотою рибкою”, що так за нею й залишилося. Крім спортивного таланту, Францишка виділялася ще й гарною зовнішністю, тому не дивно, що її менеджер Вернер Кестер знаходив для молодої спортсменки вигідні рекламні контракти. За короткий час ван А́льмсік почала отримувати ще й чималі гроші за світлини у журналах та фільмування у роликах, але головним для неї все одно залишалося олімпійське золото.
Спортивні дива “золотої рибки”
З молодіжного чемпіонату Європи у Лідсі у 1992 році молода спортсменка повернулася з 6 золотими медалями, з чемпіонату Європи у 1993 році – з 6 золотими та 1 срібною. Рекорд на своїй улюбленій дистанції на 200 метрів вільним стилем їй вдалося встановити у вересні 1994 року на чемпіонаті світу у Римі. Перевершити його ніхто так і не зміг, крім самої Францишки, але вже через 8 років. Дівчина була сповнена ентузіазму виграти Олімпіаду та не шкодувала ніяких зусиль. А коли їй дорікали у надмірності, відповідала, що коли має змінитися, то варто лише про це сказати, й вона зробить все можливе, аби цьому запобігти.
Невдача та спроба реваншу
Але Олімпійські ігри 1996 року, до яких так готувалася Францишка, стали для неї невдалими. Тренери припускають, що призерка просто “перегоріла”, вона сама пізніше згадувала, що коли йшла через залу до води, вже усвідомлювала, що програла. Для плавчині з дитинства головним було відчуття води, а тоді вона це відчуття втратила. Почувалася виснаженою ще у стрибку, мріючи у ту мить взагалі нікуди не рухатися. Потім розповідала журналістам, що програла сама собі, бо прагнула забагато, а не можна ставити перед собою дуже багато цілей. Після невдачі ван А́льмсік заявила, що хоче зробити перерву на кілька місяців, щоб гідно підготуватися до наступної Олімпіади у 2000 році.
Випробування на міцність
Але доля вирішила влаштувати спортсменці ще одне важке випробування. У 1997 році Францишка потрапила в аварію на мотоциклі, результатом стали потрійний перелом і розрив усіх сухожиль та зв’язок лівої руки. Здавалося б, спортивна кар’єра завершена, але не такою була ван А́льмсік. Так, їй заборонили тренування у басейні, але натомість дівчина робила всі необхідні вправи, бігала підтюпцем, їздила на велосипеді, тренувала силу ніг і торсу по 2-3 години на день. Потім почала обережно тренуватися з манжетою на лівій руці, поступово повністю відновила спортивну форму.
Пізніше вона згадувала, що вперше опинилася в ситуації, коли дуже хотіла плавати, а їй забороняли. Було незвично мати своїх суперників попереду, а не позаду. Але аварія змусила провести переоцінку цінностей, визначити, що в житті головне, а що можна відкласти на потім. Францишка казала, що подорослішала, їй дуже хотілося знову випробувати свої сили на спортивній доріжці, щоб навчитися плисти швидше, ніж будь-коли раніше. Тому навіть була вдячна долі за таке випробування та мудрий урок.
На штурм нових висот
Ван Альмсік повернулася у плавання вже з новим тренером – Гердом Ессером, який замінив Дітера Ліндеманна. Далі були перегони від одних змагань до інших із різними результатами. Францишка виграла всі 3 дисципліни на чемпіонаті Німеччини у 1998 році у Гамбурзі, але невдало виступила на чемпіонаті наступного року у Лейпцигу. Пропустила фінал на своїй улюбленій дистанції на 200 метрів вільним стилем і не змогла змагатися на чемпіонаті Європи у Стамбулі, натомість виграла золото в естафеті і на чемпіонаті світу у Перті. Такі спортивні “гойдалки” тривали кілька років. Всі сили молода плавчиня кинула на підготовку до Олімпіади у Сіднеї, золота медаль фактично стала її ідеєю-фікс.
Тоді ван А́льмсік вже не вважалася фавориткою в особистому заліку, але демонструвала дуже високі показники продуктивності. Та спортсменку знову спіткала невдача. Олімпійські змагання з плавання обернулися поразкою для німецької команди, учасники здобули лише 3 бронзові медалі. Здавалося б, Францишка впаде у чорну меланхолію, але несподівано для всіх вона заявила, що продовжуватиме займатися плаванням. Журналістам сказала, що прагне показати, що здатна на більше, ніж у Сіднеї, внутрішнього вогню у неї вистачить.
Слава та нагороди
Готуючись до наступної Олімпіади, ван А́льмсік продовжувала “збирати” нагороди на інших змаганнях. виборола золоті медалі на чемпіонатах Німеччини у 2001 та 2002 роках, стала кращою на чемпіонаті Європи у 2002 році у Берліні, ще встановила новий рекорд Німеччини. На “золоту рибку” дощем сипалися нагороди: “Бембі” у 1992 році, премія глядацьких симпатій “Золота Хена”, титул плавчині року у Європі та зокрема у Німеччині, звання найкращої плавчині року у світі у 1993 році. А ще Францишку номінували у категорії “Повернення року” на популярну премію “Laureus Awards”, яку називали “Спортивним Оскаром”. Але красуню-спортсменку приваблювало тільки олімпійське золото, тому вона проголосила, що її кінцевою спортивною метою стане Олімпіада 2004 року в Афінах.
Остання спроба реалізувати мрію
Але попри всі намагання, на Олімпіаді в Афінах спортсменка знову втратила своє відчуття води, тому змогла вибороти лише бронзову медаль. Доля немов жорстоко сміялася з неї: Францишка за все своє життя здобула найбільшу кількість олімпійських медалей: 6 бронзових та 4 срібних, але жодної золотої. А от з чемпіонатів світу поверталася тільки із золотом та сріблом, хоча зовсім того не прагнула.
Так, ван Альмсік двічі була у кроці від бажаної нагороди, у боротьбі за титул олімпійської чемпіонки на своїй коронній дистанції у 200 метрів вільним стилем вона поступилася американці Ніколь Хайслетт лише на 0,1 секунди, а згодом в Атланті костариканці Клаудії Пол – на 0,41 секунди. Після змагань в Афінах у плавчині вистачило мудрості визнати поразку своєї давньої мрії та звільнити місце для молодих. У книзі, яку вона згодом присвятила своїй кар’єрі, пояснила своє рішення просто: час для плавання вичерпався, настала мить продовжувати жити на твердій землі.
Деякий час в інтернеті спливали світлини оголеної Францишки ван А́льмсік, описувалися її експерименти щодо сексу у басейні, котрий плавчиня сприймала як порцію допінгу перед змаганнями. Ще раніше преса згадувала німецького плавця Штеффена Цеснера – колишнього хлопця Францишки ван А́льмсік, з яким вона зустрічалася ще у 1990-х роках. Не забули й про роман на початку 2000-х років з німецьким гандболістом Штефаном Кречмаром.
У новій ролі
У 2005 році з’явилася інформація, що колишня чемпіонка Німеччини з плавання обрала роботу телекоментаторки на чемпіонаті світу з водних видів спорту у Монреалі. Щодня Францишка допомагала вести репортажі про події, місцеві журналісти зазначали, що це в неї виходить так само добре, як і з плаванням. Керівництво каналу Sat-1 пояснило своє рішення запросити на роль телекоментаторки колишню “золоту рибку” просто: дівчина чудово орієнтується у тематиці, має гарний голос та привабливу зовнішність. А ще чимало німців добре пам’ятають легендарну чемпіонку й охоче перемикають на потрібний канал, щоб ще раз подивитися на чарівну Францишку. Тому таке рішення стало дуже вигідним для обох сторін.
Щодо особистого життя, то у тому ж 2005 році колишня чемпіонка познайомилася з бізнесменом Юргером Хардером, який став чоловіком Францишки ван А́льмсік. Вони оселилися у Гайдельберзі, Францишка присвятила себе вихованню дітей, у подружжя народилося двоє синів.