Відомий на весь світ футбольний клуб «Баєр 04 Леверкузен» отримав своє ім’я від не менш відомого вченого та благодійника родом з Берліна Адольфа фон Баєра. І хоча сьогодні більше знають футбольну команду, але ще 100 років все було навпаки й світ захоплювався німецькою хімічною промисловістю, яку активно розвивав своїми ідеями та дослідами відомий в науковому середовищі Йоганн Фрідріх Вільгельм Адольф (з 1885 р. Ріттер фон) Баєр. Детальніше про нього розповість видання berlin.eu.
Перші кроки в житті
Як зазначає видання nobelprize.org, майбутній німецький хімік та викладач Йоганн Фрідріх Вільгельм Адольф фон Баєр народився в 1835 році (31 жовтня, якщо бути точним) в Берліні. Його батьки Йоганн Якоб та Євгенія мали інтелігентне походження. Батько мав звання генерал-лейтенанта, працював геодезистом (загалом був творцем європейської системи геодезичних вимірювань), а мати була з сім’ї письменника та видавця. Хрещеними батьками хлопчика були письменник Адельберт фон Шаміссо та астроном Фрідріх Вільгельм Бессель.
Схильність Адольфа фон Байєра до точних наук, спостережливість, кмітливість з’явилися ще в ранньому дитинстві. Пізніше це проявилося в тому, що його цікавість до хімічних дослідів призвела до першого відкриття, яке він зробив у 20 років. В цьому віці він вже відкрив нову подвійну сіль міді. Уявляєте?
Навчання і перші наукові відкриття
Але спочатку було навчання в гімназії імені Фрідріха Вільгельма. Далі юнаку розпочав навчання в університету імені Фрідріха Вільгельма в Берліні (1853-1855), де він вивчав математику та фізику. Його вчителями були відомі науковці П. Г. Діріхле і Г. Магнус. Але далі, як це часто буває в житті, доля нагадала йому, що він любив хімію, а не фізику, і він в 1856 р. вирішив повернутися до вивчення хімії. І це після 3-х семестрів вивчення фізики та 1 року військової служби. Він став студентом Університету Карла Рупрехта в Гейдельбергу, де навчався в Роберта Бунзена. Це було місце, куди залюбки приймали молодих перспективних вчених, а тому тут він вивчав хлористий метил і навіть написав перше наукове дослідження на тему його використання. Це сталося в 1857 р. Далі була робота в приватній лабораторії Августа Кекуле (засновника структурної хімії) в цьому ж місті, де вдалося зробити відкриття в галузі структурної теорії хімії. Це зробило його відомим на весь світ і дозволило здобути докторський ступінь за дослідження сполук метил арсину (миш’як) в 1858 р. На думку Адольфа фон Баєра, успіх прийшов, бо він був практиком, на відміну від Кекуле, який був теоретиком. А також тому, що він розширив погляди дослідників на науку і звернув увагу на окремі не вивчені та нові речовини.
Подальша наукова та викладацька діяльність
Після захисту дисертації та отримання докторського ступеня Адольф фон Баєр ще якийсь час працював з А. Кекуле, який тоді викладав в місті Гент. Тут він зміг визначити будову псевдоуринової кислоти, сечової кислоти та алоксан. Під час дослідження сечової кислоти науковець зумів відкрити бабітурову кислоту. Це дозволило молодому вченому претендувати на посаду викладача університета. А тому він став приват-доцентом в Університеті Фрідріха Вільгельма в Берліні (1860 р.), а далі зайняв місце викладача в Індустріальному інституті (за іншими даними – це була «Gewerbe-Akademie» (торгова чи військова академія)) в Берліні. Там він мав невелику зарплату, але простору лабораторію.
В 1865 р. Баєру вдалося синтезувати індиго – хімічний барвник, який захоплював його уяву з дитинства. Перше відкриття потягнуло за собою інші в цій сфері. І вже незабаром юнак відкрив індол та індиготин. А його учні (так, в нього вже з’явилися послідовники) змогли уточнити структуру алізаріну (сполуки, яка має оранжево-жовтий колір) і відкрили спосіб його синтезу, який стали використовувати в промисловості. Вони ж почали працювати над реакцією конденсації.
В 1866 р. Баєр отримав посаду старшого викладача Берлінського університету, але вона, на жаль, не була підкріплена зарплатою. А тому молодому вченому довелося переїхати до Страсбурга, де якраз створювався новий університет (Німеччина захопила це місто, як весь Ельзас та Лотарингію, після франко-прусської війни в 1871 р.). В 1867 р. Адольф фон Баєр став одним із засновників Німецького хімічного товариства. Йому не вдалося отримати посаду директора товариства, але він був постійно в раді його керівництва.
Робота в Мюнхені
В 1873 р. в Мюнхені помер Юстус фон Лібіх – засновник сучасної агрохімії. Вчений завдяки багаторічним дослідженням зрозумів, що рослини для росту поглинають поживні речовини. Замість відомого дослідника в університет Баварії було запрошено Адольфа фон Баєра (це сталося в 1875 р.). Тут йому вдалося вдихнути нове життя в лабораторію хімії, яка була побудована за його специфікаціями. Його вклад ще більш значний, адже завдяки йому студенти отримали можливість займатися практичною хімією, чого не було за його попередника, який не проводив жодних практичних занять зі студентами. Завдяки дослідженням Баєра продовжилось вивчення індиго, а також ацетилена та поліацетилена. В цей час була доведена теорія деформації вуглецевих кілець Байєра. Було досліджено бензон, а також циклічний терпен, окислення кетонів, органічні пероксиди, оксонієві сполуки. Завдяки його дослідженням хіміки зрозуміли зв’язок, який виникає між будовою та кольором.
Значення діяльності та особисте життя
Якщо оцінювати всю діяльність Адольфа фон Баєра з точки зору сучасності, то вона була піонерською та багатогранною. Багато років він майстерно і наполегливо працював, завжди вірив в значення теорії. Навіть в 70 років не втратив юнацької допитливості та енергійності. Його погляди були гнучкими та відкритими до нових досягнень хімічної науки.
Протягом 1870-1900 рр. Адольф фон Баєр брав участь в дискусії щодо мети дослідження хімічних сполук. Підприємці та промисловці вважали, що наука повинна враховувати потреби хімічної промисловості, а тому слід стандартизувати правила навчання та іспити в Німеччині. Баєр, В. Оствальд та А. В. Гофман вважали, що наука повинна розвиватися самостійно і не залежати від потреб суспільства.
Завдяки викладацькій діяльності фон Баєра була створена школа його імені, яка виховала 50 майбутніх викладачів та науковців.
Адольф фон Баєр був одружений з Адельгейд (Ліді) Бендеманн і мав з нею доньку та 2-х синів, які пізніше працювали в університетах Мюнхена та Берліна.
Нагороди
За своє життя Адольф фон Баєр отримав численні нагороди. Зокрема, він отримав Нобелівську премію з хімії в 1905 році за роботу в галузі органічної хімії над барвниками та гідроароматичними сполуками. За заслуги перед державою Адольф фон Баєр став спадковим дворянином королівства Баварія. Також його обрали до Баварської, Геттінгенської, Королівської прусської, Російської, Національної та Американської академії мистецтв і наук (також Королівського та Единбурзького товариства). Починаючи з 1881 р., він отримав декілька медалей в Лондоні, Мюнхені, пам’ятну монету Лібіха.
Його дослідження не були забуті. В 1967 р. одна з вулиць Мюнхена отримала його ім’я. У 2009 р. місячний кратер було названо Фон Баєр. А з 1911 р. Асоціація німецьких хіміків присуджує щороку медаль Адольфа фон Баєра.