В молоді роки вона була різною. Протягом першої частини життя фотографи зафіксували її звичайною відмінницею з добре заплетеними білими косичками, активним підлітком в темних окулярах та з розпущеним волоссям, що відпочиває на канікулах чи займається розбиранням завалів, або ж щасливою студенткою з цигаркою та пляшкою вина. Всі перелічені образи – це про Регіну Гільдебрандт, яка виросла і стала найвидатнішим міністром соціальної політики Німеччини, а також залишилася мешканкою Берліна. Детальніше про її життя та діяльність розповість видання iberlin.eu.
Дитячі роки та навчання
Як зазначає видання tagesspiegel.de, Регіна Гільдебрандт (на той час вона мала прізвище Радішевська) народилася 26 квітня 1941 р. в берлінському районі Мітте. Час її народження – це був період, коли Німеччина розв’язала Другу світову війну і готувалася до її наступного етапу, а саме нападу на більшовицький радянський союз. Батько Регіни був піаністом, репетитором у Державній балетній школі, а за іншими даними, або ж можливо пізніше, пастором. Після школи це мало вплив на її подальше життя і бажання навчатися, здобувати вищу освіту. А мати дівчинки, Гертруда, була домогосподаркою.
Як і всі діти війни, Регіна пережила холод, голод, бомбардування, сирі підвали Берліна, злидні та страх за своє життя. Її сім’я з 4-х осіб ділила дві з половиною кімнати квартири з орендарем їх житла. Але це не змушувало їх особливо страждати, і вона не особливо про це переживала. Її дитячі роки проходили на межі кордону між ФРН та НДР, а тому й це наклало певний відбиток на формуванні її характеру.
Після поділу Берліна на радянську та західну зону окупації Регіна відвідувала школу в Західному Берліні (5-6 років), а далі батьки перевели її до школи в Східному Берліні. А тому загалом вона завершила навчання в школі Макса Планка і отримала атестат про повну середню освіту рівня A-levels в 1959 р.
Університет, працевлаштування в фармацевтичній компанії
Після школи вона навчалася в Берлінському університеті Гумбольдта, де студіювала біологію. Це було між 1959 та 1964 рр. Через відсутність членства в організації Вільна німецька молодь (FDJ) вона зіштовхнулася з перепонами, які заважали їй навчатися. Але їх вдалося подолати завдяки викладачам та науковцям університету Гумбольдта, які підтримали обдаровану дівчину. В цьому ж закладі вона отримала місце для роботи, написала докторську дисертацію та захистила її. Це сталося в 1968 р.
Після університету та написання дисертації була робота у фармацевтичній компанії та державному секторі. На першій роботі вона працювала 15 років. Це була відома компанія VEB Berlin-Chemie. Тут Регіна займала посаду заступниці начальника відділу фармакології з дослідження ліків. Після звільнення з цієї роботи жінка працювала керівником відділу з діабету та метаболізму хвороб в центральному офісі у Берліні. Паралельно входила до товариства ендокринологів та спеціалістів з метаболічних захворювань. Так тривало до 1990 р.
В 1985 р. Регіна була присутньою під час руйнування церкви Примирення на смузі смерті між Східним та Західним Берліном. Вона була фанатом фотозйомки, а тому змогла зафільмувати багато явищ, які відбувалися в НДР. Про цю подію вона писала, що «місцевість кишить штазі. О 15.00 вежа падає. Фотографуй і йде геть, адже це схід».
Штазі і переслідування
60-70-ті роки були складними для Регіни Гільденбрандт. З 1968 р. за нею почали шпигувати штазі – східнонімецьке Міністерство державної безпеки, або спецслужба, що відповідала за питання безпеки, покарання в Німецькій Демократичній Республіці. Її підозрювали в роботі на ЦРУ (американська розвідувальна спецслужба). В 1971 р. справу було закрито, адже не вдалося знайти доказів її причетності до «зливу» інформації. Як зазначено в звіті спецслужби щодо цієї справи: «існує чудове відчуття єдності в родині».
Політична діяльність
Робота в державній установі привела Регіну до вступу в громадську організацію «Демократія зараз», а пізніше і в СДПН (Соціал-демократична партія Німеччини). Це сталося ще до падіння Берлінської стіни, тобто до 1989 р. А вже незабаром відбулися вільні демократичні вибори в НДР, і Регіна була обрана до Народної палати, а потім й стала міністром у кабінеті міністрів під керівництвом Лотара де Мезьєра. Перша її робота на посаді міністра тривала недовго, лише з квітня по серпень 1990 р. Далі був нетривалий період відпочинку, а з осені вона знову почала займатися політикою.
В цьому ж році вона почала працювати в уряді землі Бранденбург як міністр праці, соціальних справ, охорони здоров’я та жінок. Це була робота, яка зробила її відомою та популярною. Справа в тому, що принципами діяльності Регіни Гільденбрандт була відкритість, орієнтованість на людей. Приваблювала також її недипломатична зовнішність. За це її навіть назвали «Матінка Кураж» (часто доповнюючи: “зі Сходу”). Її любили за відсутність уваги до умовностей, автентичність в приватному та професійному житті. Вона випромінювала енергію, яка запалювала серця людей.
Робота тривала до осені 1999 р. і завершилася після подачі у відставку уряду Штольпе, який змушений був так зробити у зв’язку зі скандалом, що стався в цей час. Прокуратура розслідувала діяльність Гільдебрандт і співробітників її міністерства у справі порушення бюджетного законодавства. Регіна та інші працівники визнали свою вину. Суд виправдав їх, і слідство було припинено. Але в парламенті землі Бранденбург їй неодноразово дорікали за заклики своїх працівників «до виходу за межі законності в роботі».
В 1991 році Регіна Гільденбрандт була визнана «Жінкою року Німеччини».
Паралельно з урядовою діяльністю Регіна з 1990 р. працювала у виконавчому комітеті СДПН. В 1999 р., а потім і в 2001 р. її декілька разів переобирали на посаду великою кількістю голосів.
Сім’я, родина, особисте життя, смерть
Регіна одружилася з журналістом і редактором Йоргом Гільденбрандтом. Це сталося ще в далекому 1966 р. Познайомились вони в церкві. Тривалий час до одруження жили по сусідству. Разом з братом чоловіка, Гербертом, вони створили проєкт Berliner Domkantorei (Берлінський кафедральний хор), де займалися хоровою діяльністю та розвивали соціальну складову для населення міста. Шлюб Регіни та Йорга приніс 3-х дітей: Фрауке, Яна та Ельске. Всі вони стали відомими науковцями, політиками, свідомими громадянами Німеччини.
Регіна померла в 2001 р. в 60 років від раку молочної залози, лікуючись від цієї хвороби протягом 5 років. Вже на наступний день в потсдамській церкві св. Миколая відбулася панахида, куди прийшли члени родини та видатні німецькі політики, серед яких федеральний канцлер Шредер і колишній федеральний президент фон Вайцзеккер. Похована на лісовому цвинтарі Вольтерсдорфі, що розташований біля Берліна.
За своє життя вона отримала чимало різних нагород. Серед них, премія імені Густава Гейнеманна, Медаль Хамма Брюхера, «Золота курка», Премія Фріца Брауера, Великий хрест за заслуги перед ФРН.
Отже, Регіна Гільденбрандт – це видатний німецький політик. А що ви запам’ятали з часів її діяльності?