Кожен, хто займається спортом на витривалість, повинен багато їсти, щоб залишатися сильним. Після того як Франці кинула плавати, їй спочатку довелося звикнути до помірного харчування. До того часу доводилося боротися з одним-двома зайвими кілограмами. Експлавчиня любить короткі імена. Її молодшого сина звуть Мо Віто, хоча Віто було обов’язковим додатковим ім’ям. У Німеччині стать дитини має бути зрозуміла з імені. Одним зі стимулів для ван Алмсік отримати атестат середньої школи було те, що вона хотіла подати хороший приклад своїм дітям, якщо коли-небудь довелось би дискутувати з нащадками про їхню власну шкільну кваліфікацію. Більш детально про життя і кар’єру берлінської плавчині Франциски ван Алмсік читайте на iberlin.eu.

Дитинство у воді

Маленька Франці полюбила воду дуже рано – у «Дитячо-юнацькій спортивній школі» у Східному Берліні. В 11 років вона виграла своє перше золото на «Дитячо-юнацькій спартакіаді», виграла подальші юніорські чемпіонати в НДР і, нарешті, на міжнародному рівні під загальнонімецьким прапором. 

У 1992 році дівчина здобула свою першу перемогу на Кубку світу та встановила свій перший світовий рекорд на дистанції 50 метрів вільним стилем. А коли того ж року вона повернулася з Олімпіади в Барселоні зі сріблом і бронзою, то стало зрозуміло, що народилася нова зірка.

Як «першу спортивну зірку Німеччини після возз’єднання» її славили наче супергероїню. Наступного року, після перемоги в загальному заліку Кубка світу та трьох золотих медалей на чемпіонаті Європи, вона була оголошена «Спортсменкою року». Після того, як Франці ледь не пропустила фінал Чемпіонату світу 1994 року в Римі, і її допустили до змагань лише через те, що її партнерка по команді Дагмар Хасе добровільно відмовилася від звання нової золотої надії Німеччини, вона віддячила собі титулом і ще одним світовим рекордом.

Повернення року

Після двох срібних медалей і бронзової медалі в Атланті 1996 року почалося затишшя без будь-яких помітних титулів. У 2000 році Франці привезла додому лише бронзу в естафеті та нову людину з Сіднея – зірку гандболу Стефана Кречмара. Таблоїди «віддячили» їй заголовками на зразок «Франциска ван Шпек» або «Глибоководний пароплав сів на мілину».

Лише через два роки пароплав знову знявся з якоря: Франці виграла п’ять золотих медалей на домашньому чемпіонаті світу в Берліні та побила власний світовий рекорд на дистанції 200 метрів вільним стилем. За це вона знову була названа «Спортсменкою року» і отримала титул «Повернення року» в кількох номінаціях. Після двох бронзових медалей в Афінах у 2004 році ван Алмсік відмовилася від олімпійської золотої лихоманки й «повісила купальник на цвях».

Життя поза басейном

Та попри закінчення спортивної кар’єри, русалка залишилася в русі навіть поза водою. Ледве висохши, вона опублікувала автобіографію під назвою «Виникла». У наступні роки неодноразово працювала на різних телевізійних каналах коментатором і експертом спортивних подій. Франці розробляла купальники, які особисто рекламувала, озвучувала рибок і автомобілі в аніме-фільмах «У пошуках Дорі» та «Тачки», та написала книжки для дітей «Plantschnase am Meer» і «Plantschnase im Schwimmkurs». Коли після народження двох синів їй довелося скинути кілька зайвих кілограмів, вона швидко оприлюднила свою програму тренувань і заснувала фітнес-портал «mybod-e.de». Щоб бути спокійною, вона також вирішила отримати атестат про середню освіту. Крім усього цього, ексзірка плавання активно займалася просуванням спорту та благодійністю. Вона є заступником голови наглядової ради Deutsche Sporthilfe, активістом «Серце для дітей» тощо.