Жоден інший вид спорту так не пов’язаний з іміджем, як бокс. Ґустав «Бубі» Шольц народився 12 квітня 1930 року в Берліні, в багатоквартирному будинку серед пролетарів. Починаючи з 1951 року, «Бубі» Шольц збирав титули чемпіона Німеччини та Європи, від напівсередньої до середньої та напівважкої ваги. Після боксерської кар’єри, яка неодноразово супроводжувалася скандалами, Шольц помер у віці 70 років. Більш докладно про ідола берлінської публіки читайте на iberlin.eu.

Берлінський хлопчина

Коли берлінські письменники протягом 20 років регулярно відвідують боксерську студію, коли галерист і видавець Альфред Флехтхайм засновує у Берліні журнал «Der Crosssection», з підзаголовком «Журнал для мистецтва, літератури та боксу», чи не свідчить це про те, що бокс у ті часи був чимось більшим ніж примітивною бійкою, як його дехто називав. 

Густав Шольц народився 12 квітня 1930 року в Берліні. Його життя нагадує класичний сюжет про альпініста, який не може впоратися з підйомом. Та є один суттєвий нюанс, чи то на піку слави, чи під час невдачі, чи катастрофи, натовп завжди залишився на його боці. Берлінці особливо любили «Бубі», адже він був одним із них. 

«Бубі» Шольц, син коваля з Пренцлауер Бергу, вже в 18 років рішуче відмовився від кар’єри механіка та почав працювати професійним боксером. Його менеджер Фріц Гретшель, який мав неабиякий хист у своїй справі, відразу помітив талант. Саме Фріц Гретшель запросив цього юного нахабного негідника, якщо можна так сказати, на змагання.

Страшна хвороба

З 1951 року «Бубі» Шольц здобув титули чемпіона Німеччини та Європи, від напівсередньої до середньої та напівважкої ваги. У 1955 році він захворів на туберкульоз. Кінець боксерської кар’єри, як всі вважали, але не для «Бубі» Шольца. Він повернувся на ринг у 1957 році, виграв у Петера Мюллера, став чемпіоном Німеччини в середній вазі та став чемпіоном Європи в бою проти Чарльза Х’юмса. І саме «Бубі» Шольц провів перший бій Чемпіонату світу на німецькій землі в 1962 році, хоча він і не переміг Гарольда Джонсона. 

Та чи було це все важливо для того, хто виграв 88 із 96 боїв? Хто завершив кар’єру в 1965 році як найбільш високооплачуваний німецький боксер? Він жив у замку, на віллі в Грюневальді, де разом з дружиною Хельгою чудово проводив час у товаристві всього Берліна перед об’єднанням. «Бубі» Шольц, який втратив мотивацію, тепер грав м’яко висміювану роль пиятики, як його найближчий друг Гаральд Юнке. Але ця п’єса, на жаль, закінчилася трагічно. 

Трагічний фінал

У 1984 році, бувши п’яним, він застрелив свою дружину через двері туалету, в якому вона зачинилася, зі зброї, якої йому не слід було мати. Той факт, що він стверджував, що постріл був зроблений не навмисно, сам собою, вплинув на його імідж. Але, можливо, «Бубі» Шольц просто не хотів визнавати те, що він зробив, і хотів відштовхнути й забути. Його життя в роки після звільнення з в’язниці було сходами в забуття, в алкогольну прірву, яка зруйнувала його другий шлюб, і привела до ранньої деменції. «Бубі» Шольцу було 70, а він вже жив у будинку для престарілих. Він помер у 2000 році від того, що невдало проковтнув шматочок булочки.

Відтоді, як бій за чемпіонство світу між Генрі Маске і Грасіано Роккіджані став суспільною подією в 1995 році, ознаки вказували на підйом цього виду спорту. Дія фільму «Крихітка на мільйон» Клінта Іствуда, який отримав найважливішу премію «Оскар», відбувається на боксерському рингу з головними героїнями – жінками. Незадовго до цього німці поховали боксера Макса Шмелінга, який, як ніхто інший, втілив порядного земляка і спортсмена. Його життя без скандалів показало, що в боксі, як і скрізь, все залежить від особистості — чи здатна вона гідно завершити своє життя. «Бубі» Шольц відповів на це питання по своєму.