Протягом багатьох десятиліть шахи вважалися тільки цікавою та корисною грою, і лише у ХІХ столітті, коли почали проводитися міжнародні турніри, стали одним із видів спорту. У Німеччині шахові змагання започаткувала загальнонаціональна Федерація шахів країни у 1886 році, і з того часу почала формуватися своя когорта досвідчених шахістів. До неї належав і міжнародний майстер, автор багатьох шахових книг та підручників Людвіг Рельштаб, якому довелося брати участь у шаховому турнірі у складі збірної Третього рейху. Більше на iberlin.eu.
Захоплення з дитинства
Людвіг Рельштаб народився у листопаді 1904 року у Берліні, в його родині дуже поважали музику та шахи. Дідусь, на честь якого назвали хлопця, був відомим у Німецькій імперії поетом та музичним критиком, а батько – головним інженером корпорації “Сіменс”. І попри такі різні нахили, обидва чудово грали у шахи, любили посидіти за дошкою вечорами, були почесними членами Берлінського шахового клубу. Тож не дивно, що Людвіг дуже рано зацікавився мудрою грою, в 11 років вже почав відвідувати з батьком шахові вікенди. Спочатку тільки дивився, потім спробував грати, і за короткий час шахи заповнили все його життя.
Напередодні Першої світової війни родина перебралася до Голландії, голова родини швидко зорієнтувався, що після поразки Німеччини жити у країні буде дуже складно. Після закінчення школи Людвіг повернувся на батьківщину, вивчав фізику та математику в університетах Мюнхена та Берліна. Але шахи не полишав, щобільше вирішив спробувати свої сили на великому турнірі у столиці, який проходив у 1928 році. Батько намагався його відмовити, але дарма, Людвіг таки взяв участь у турнірі, де грали найсильніші німецькі майстри Ріхтер, Ауес, Мізес, але набрав лише 0,5 очка.
Шлях до успіху у шахових баталіях
Невдача не зламала юнака, він продовжив вивчати теорію шахів, почав заробляти на життя грою, складав власні комбінації. Працював співредактором видання “Schachtaschenjahrbuch” та “Streitfälle aus der Turnierpraxis”, увійшов до складу Берлінського шахового товариства. Наважувався грати з відомими німецькими майстрами того часу Таррашем, Ласкером, Тейхманом, Рубінштейном, набирався корисного досвіду. У 1930 році Людвіг подав заявку на чемпіонат Берліну з шахів і несподівано для багатьох розділив I місце з Ріхтером. Його смілива гра привела молодого шахіста до списку найкращих німецьких гравців на турнірах у Свінемюнде, Саарові, Бад-Наухаймі, Сопоті, Ельстері.
Роль шахів у нацистській Німеччині
Історики підтвердили, що використовувати шахи як політичний інструмент першими додумалися марксисти, але цю ідею швидко перехопили та реалізували націонал-соціалісти. Коли Гітлер прийшов до влади, він одразу ж проголосив шахи національною грою німців і наказав очистити всі клуби від євреїв. З 1933 року нацисти почали організовувати турніри, цим опікувалася спеціально створена Велика німецька шахова федерація (Großdeutscher Schachbund). Фюрер був переконаний, що шахи чудово розвивають логіку та мислення, вчать грамотного військового керування, тому наказав, щоб до стандартного екіпірування солдатів обов’язково входила коробка з фігурками.
Успіхи талановитого шахіста Людвіга Рельштаба у німецькій шаховій федерації помітили, тому він потрапив до складу збірної Третього рейху, яка грала на 8 дошках на неофіційній Олімпіаді з шахів у 1936 році. До спільної команди увійшли сильні гравці Ріхтер, Ауес, Енгельс, Карлс і Земіш. Хоча Людвіг починав як німецький шаховий майстер-аматор, на той час вже був досвідченим шахістом, на турнірі здобув 2 бронзові медалі – особисту та командну.
Досягнення та успіхи німецького майстра шахів
Спираючись на науковий підхід, який у юності допоміг сформувати батько, молодий гравець розробив власну атаку Рельштаба в меранському варіанті слов’янської партії. Ця ідея надала можливість увійти до кола провідних теоретиків шахової гри тих часів. Забігаючи вперед, варто згадати, що атаку Рельштаба згодом почали використовувати відомі шахісти Макс Ейве та Михайло Ботвинник, про неї згадали аж у 2006 році учасники матчу Ананд – Крамник. Через рік після нацистського турніру Рельштаб виграв чемпіонат Берліну, непогано виступив на супертурнірі у Кемері, де обіграв одного з переможців – Решевського й посів гідне місце у середині турнірної таблиці.
У 1942 році пан Людвіг здобув титул чемпіона Німеччини, хоча чимало шахістів того часу підкреслювали, що це стало можливим ще й завдяки відсутності сильних партнерів. Збірна країни повернулася з Олімпіади у Південній Америці не у повному складі, крім того, нацисти заборонили грати тим, хто не належав до “титульної нації”. А серед таких осіб було чимало сильних гравців. І все ж таки на турнірі у Мюнхені у 1942 році Людвіг виграв у чемпіона світу Олександра Альохіна, що певною мірою заперечувало аргументи заздрісників.
Доля відомого шахіста після Другої світової війни
Як за свого часу батько, пан Рельштаб зумів вирахувати всі можливі комбінації на політичному полі, коли у 1944 році почала наступати радянська армія. І встиг перебратися до Гамбурга, де територію контролювали західні союзники СРСР. Там влаштувався до газети позаштатним шаховим журналістом, вів рубрику до “Hamburger Abendblatt”, його обрали секретарем Німецької шахової федерації. У 1950 році Всесвітня шахова федерація надала Рельдштабу довічне звання міжнародного майстра, а через рік він став міжнародним арбітром FIDE. На той час пан Людвіг вже був триразовим чемпіоном Берліну та п’ятиразовим чемпіоном Гамбурга.
Але відомий шахіст не обмежувався теорією, продовжував брати участь у турнірах. Гучна перемога у 1947 році у Штутгарті вже вкотре підтвердила, що пан Людвіг не втратив своїх здібностей й утримує статус одного з найкращих шахістів Західної Німеччини. Тричі виступав за свою країну на Олімпіадах з 1950 до 1954 року, а у Дубровнику німецькі майстри шахів Унцікер, Шмідт, Пфайффер та Рельштаб посіли третє командне місце. Ім’я Людвіга Рельштаба увійшло до списку Німецької шахової асоціації німецьких майстрів шахів. Варто згадати, що розвитку шахів у Німеччині почали приділяти велику увагу й після Другої світової війни, хоча національних чемпіонатів з 1950 до 1989 року організували тільки 2.
Останні баталії на шаховому полі
Відомий шахіст спробував зосередитися на суддівській діяльності та написанні підручників, але це здалося йому менш цікавим, ніж реальна гра. Тому він продовжив їздити на турніри. У 1957 році переміг у Виборзі, у складі команди Гамбурга виграв чемпіонат Німеччини, брав участь у першому неофіційному Єврокубку. Не міг проігнорувати й таку подію, як перший командний чемпіонат Європи у 1957 році, тоді до фіналу вийшли 4 найсильніші команди: СРСР, Чехословаччина, Югославія, ФРН. У складі німецької команди Рельштаб зіграв 1:1 з чехами, але поступився на половину очка шахісту Толушу. Та це не позбавило його ентузіазму, Рельштаб продовжив брати участь у змаганнях аж до 1977 року, і досить успішно.
Останньою його публічною грою став матч-турнір найсильніших гамбурзьких гравців проти європейських зірок. Ще тренував гравців для турнірів, які почали проводити після об’єднання Німеччини. Дослідники відзначають, що міжнародний майстер шахів Рельштаб допоміг сформувати непогану команду, підтримав цінні традиції, учасники німецьких шахових клубів й у XXI столітті постійно змагаються за звання найкращого шахового клубу сезону. Найвищий рівень – Перша Бундесліга, є й чемпіони Німеччини з шахів U14. Міжнародний майстер та арбітр шахів Людвіг Рельштаб пішов з життя у 1986 році у Веделі, залишивши по собі плеяду талановитих учнів і цінні підручники з теорії шахів, за якими навчаються шахісти й у XXI столітті.