Ляльковий театр, відомий також як культурний осередок фігур або лялькове мистецтво, є окремим видом сценічного дійства нарівні з драмою, музичним театром і танцем. У ньому виконавці оживляють фігури перед глядачами на сцені. Далі на iberlin.
Один з них чудового дня, за кілька кроків від площі Ріхарда Вагнера в Берліні, відкрив двері до свого невеличкого, але атмосферного простору. Йдеться про видатний театр Puppentheater Berlin. Під час денних показів його зал вміщує близько 70 юних глядачів, а на вечірні вистави тут збираються до 50 дорослих поціновувачів мистецтва.
Суть лялькового мистецтва
Його початки сягають давніх часів – зокрема античної Персії та Греції. З того часу лялькове мистецтво поширилося по всьому світу. Це дозвілля, де можуть розважати як дітей, так і дорослу авдиторію, а також виконувати релігійні, ідеологічні чи навіть терапевтичні функції. Основою для вистав можуть слугувати фольклорні мотиви, класичні літературні тексти або імпровізаційні сюжети. Для керування фігурами використовують різні засоби – наприклад, нитки чи тростини, при цьому самі актори зазвичай залишаються за лаштунками. Сьогодні це ремесло викладається в театральних академіях, а деякі лялькові театри навіть здобули статус елементів нематеріальної спадщини людства.
У театрознавстві для відмежування від класичних форм його часто називають «мистецьким ляльковим театром». Йдеться про сучасні підходи до вистав, зокрема відкриту манеру гри, комбінування різних типів ляльок та поєднання з іншими видами мистецтва. Багато дослідників та практиків фігурного мистецтва використовують термін «театр фігур» як збірне поняття, яке охоплює традиційний ляльковий театр, авторські форми, об’єкт-театр та подібні жанри. Власне термін «театр фігур» почав вживатися лише з початку 19 століття.
Розвиток від обрядів до сцени
Археологічні свідчення дають підстави припускати, що ще до нашої ери рухомі фігури застосовувалися під час релігійних обрядів і церемоній. Справжня театральна форма з розгорнутим сюжетом сформувалася, найімовірніше, лише згодом. Спочатку фігурки відтворювали сцени на релігійну тематику, але в міру втрати духовного значення їхня роль поступово зменшувалася. Через це збережених джерел небагато.
Рукавичковий театр бере свій початок у Персії, тоді як маріонетки з рухомими частинами вже існували в давньогрецькій культурі. Арістотель описував фігуру, яка могла обертати голову, рухати шиєю, руками, ногами, а також очима. Платон у своїх працях використовував образ ляльки на нитках як метафору людської залежності. У його притчі про печеру лялькову виставу порівнювали зі створенням тіней на стіні. У 6 столітті єпископ з Александрії згадував про мініатюрні дерев’яні фігурки, які показували на весіллях і які могли рухатися та «танцювати» за допомогою механічного керування. У Китаї ляльковий театр певно засвідчено лише з епохи династії Тан, однак він був там надзвичайно популярним. У країнах Азії також виник театр тіней, який і сьогодні подекуди звертається до традиційних міфологічних сюжетів.
Лише після хрестових походів у Західній Європі з’являються перші згадки про театральні фігури. Найдавніше зображення лялькової вистави датується близько 1160 року й міститься в манускрипті Hortus Deliciarum, створеному абатисою Геррадою з Ландсберга. Наступне зображення з’являється лише в 13 столітті – як прикраса на полях брюгзького рукопису (Ms. 251), а ще одне – в Олександрійській пісні приблизно 1344 року. У цих випадках йдеться про так звану Possenburg – ляльковий театр із глядачами. Самі тексти рукописів театральну форму не коментують, ймовірно, через її загальну впізнаваність, хоча вона все ще не мала особливої ваги. У Шверіні було знайдено голову ляльки-рукавички, яка теж датується цим періодом.
У 16 столітті, за часів Шекспіра, для лялькових вистав починають створювати перші сценарії та музичні тексти. У Туреччині виникає театр Карагез, а в Італії набирає популярності commedia dell’arte. З цього часу мандрівні лялькарі стають звичним явищем на ярмарках. Їхні вистави зазвичай торкаються тем, пов’язаних із міфологією, боротьбою добра і зла, небом та пеклом, наприклад, вистава про доктора Фауста. Деякі мандрівні театральні трупи в Берліні використовували лялькові постановки як заміну драматичному театру. Чимало персонажів, які зникли з класичної сцени, залишилися жити саме в ляльковому жанрі. До прикладу, Пулішинель, Панч, П’єро, Гансвурст чи Штабель.
У добу Просвітництва інтелектуали виступали проти характерного для того часу репертуару лялькових театрів – інтерес до надприродного вважали несмаком. До того ж мандрівні актори постійно стикалися з міськими приписами, які обмежували їхню діяльність. У 19 столітті лялькове мистецтво набуло нової романтичної форми. Хоча з’являлися нові п’єси, створені спеціально для цієї театральної форми, головна увага почала приділятися саме дитячій авдиторії.
Як усе починалося?
Історія Puppentheater Berlin бере початок ще в 1984 році в районі Шарлоттенбург. Відтоді театр у різноманітних формах лялькового мистецтва заворожує як дітей, так і дорослих. У програмі – дійства з використанням рукавичкових ляльок, маріонеток, тіньових образів, масок, а також живої акторської гри. Особливою родзинкою театру є музичний супровід майже всіх вистав. Музикантки – випускниці та студентки Вищої музичної школи – створюють унікальну атмосферу за допомогою фортепіано, скрипки, віолончелі, саксофона та багатьох інших інструментів.
Репертуар театру
Репертуар лялькового театру дуже різноманітний. На сцені – 20 вистав для дітей та 6 для дорослих. Маленьким гостям віком від 2,5 до 5 років пропонуються такі проєкти, як «Весна, літо, осінь та зима», «Генріх Малий», «Прийди й пограй зі мною», «Осінь» та «Різдво». Тут маленькі глядачі можуть брати безпосередню участь у дійстві, адже багато сценок супроводжуються музикою та піснями.
Для дітей віком від 4 до 8 років підготовлено 15 постановок, серед яких, наприклад, «Карнавальний бал тварин» – вистава про гордих левів, диких ослів, танцювальних слонів та несподіваного гостя з доісторичних часів. Це одна з найбільш успішних постановок за останні роки. Також можна побачити роботу «Гензель і Гретель», яка є чудовою альтернативою дозвілля для малечі не лише перед Різдвом, або «Заєць і їжак», яку в театрі успішно показували в багатьох країнах світу (Японія, Корея, Італія, Австрія та Данія).
Діти старші за 8 років мають можливість вибрати з 5 постановок. Серед них – «Весела їжа», «Десять хвилин до Баффало», «Картини вистави», «Софія-Шарлотта» і «Суд лисиці», вистава, з якою театр гастролював у США, Данії, Австрії та на численних театральних фестивалях Німеччини. А для дорослих Puppentheater Berlin пропонує найрізноманітніші жанри дійств. До прикладу, «Фауст», «Осінній вечір», «Гумпердінк», «Німецькі балади» та «Міс Фроулін Скудері». Найголовніше, що глядачі добре відгукуються про культурний заклад. Як не від однієї, так від іншої людини чути, що все було чудово, фантастично, поетично, з великою увагою до деталей, блискуче поставлено. В інтернет-відгуках Puppentheater Berlin часто рекомендують до відвідування.
Джерела: