У різних країнах у фаворі свій вид спорту, але кожен з усіх, що є, має свою частку вшанування. Хоча команди Німеччини ніколи не виходили у фінали Єврокубків, а чемпіонат країни вигравали лише у 1931 році, у столиці постійно проводяться фінали чемпіонатів світу та Ліги чемпіонів. А все тому, що комплекс “Olympiapark Berlin” є одним із найкращих у Європі й гідно приймає гостей з усього світу. Історія цієї споруди дивовижна й налічує кілька етапів, коли легендарний стадіон Німеччини, мов Фенікс, щоразу відроджувався з попелу. Більше на iberlin.eu.
Ідея створення “Berlin Olympiapark”
На цій території обіцяв берлінцям створити народний парк ще імператор Вільгельм II у 1904 році, але у 1909 році там обладнали лише майданчик для перегонів, куди перебрався іподром “Грюневальд”. Проєкт споруди на 40 000 місць, розташованих на 85 000 квадратних метрах, розробив архітектор Отто Марч. Але вже тоді йшлося про створення спортивного комплексу, бо у 1908 році Берлін подав заявку на проведення літніх Олімпійських ігор. Тоді схвалення не отримав, але у 1912 році Міжнародний олімпійський комітет призначив столицю Німеччини місцем проведення літніх Олімпійських ігор 1916 року.
Спочатку йшлося про створення стадіону у Шарлоттенбурзі, на захід від Берліну, але потім уряд Німеччини вирішив використати територію іподрому. Фахівці провели дослідження й дійшли висновку, що місця всередині цілком вистачить для будівництва стадіону, а доступ до нього забезпечить тунельний прохід під іподромом. Тоді вирішили будувати стадіон заглибленим у землю з внутрішнього боку іподрому, щоб не заважати відвідувачам дивитися перегони.
Перша модель стадіону “Olympiapark Berlin”
Роботи розпочалися у серпні 1912 року, над новим проєктом працював архітектор іподрому Отто Марч. Будівництво тривало 200 днів, на жаль, автор проєкту не дожив до дня свого тріумфу. Комплекс “German Stadium” урочисто відкрили у червні 1913 року, випускаючи у небо 10 000 голубів, на захід зібралося понад 60 000 берлінців та гостей міста. Комплекс був розрахований на 18 500 глядачів, мав 11 500 місць для сидіння. Відвідувачам дуже сподобалися велодоріжка на 720 ярдів, бігова доріжка на 650 ярдів, плавальний басейн на 108 ярдів, який розмістили на зовнішньому краю велотреку.
Фішкою комплексу став величезний дуб, який ріс на східному боці стадіону, архітектор Отто Марч вирішив його залишити як символ на кшталт священного оливкового дерева в Олімпії. На честь тодішнього державного міністра цей дуб назвали “Podbielski-Eiche”. Берлінці підготувалися до Олімпійських ігор, але плани зруйнувала Перша світова війна. У липні 1914 року стадіон закрили, а ігри скасували, територію використовували як військовий шпиталь.
Відродження спортивних традицій
У Німеччині знову згадали про розвиток спорту лише у 1920 році, коли відкрився Берлінський університет імені Фрідріха Вільгельма, який заснував Німецький університет легкої атлетики. Спортсменам було потрібне місце для тренувань, і якнайкраще для цього підходив “German Stadium”. Неподалік від басейну збудували двоповерховий корпус університету, який згодом поповнився будинками для студентів та викладачів. Проєктував їх син Отто Марча Вернер. У 1925 році спортивний комплекс змінив назву на “Deutsches Sportforum” і працював під керуванням Національного комітету з Олімпійських ігор Німеччини.
Наймасштабніша реконструкція майбутнього “Berlin Olympiapark”
Коли до влади прийшли нацисти, комплексу приділили велику увагу. Гітлеру не сподобалися порожні площі навколо іподрому “Грюневальд”, і він запланував будівництво не лише стадіону на 86 000 глядачів, а й хокейної арени, манежу для верхової їзди, басейну, відкритого театру. Місце розташування фюрера влаштовувало, адже комплекс прилягав до Травневого поля, де проходили мітинги націонал-соціалістичної партії. Проєкт знову доручили Вернеру Марчу, на реалізацію виділили лише 28 місяців, але архітектор встиг виконати завдання.
Він запропонував формат давніх спортивних споруд із чіткими геометричними формами, утопленим у землю нижнім кільцем стадіону, що створювало враження, ніби всередині він набагато більший, ніж зовні. Роботи завершили у 1936 році, з цього часу розпочалася друга сторінка історії “Olympiapark Berlin”. Тоді комплекс назвали “Рейхсспортфельд” (Reichssportfeld) – спортивне поле рейху. Церемонія відкриття відбулася 1 серпня, на захід завітав сам фюрер, для якого підготували спеціальну ложу. На сучасному стадіоні там ложа для ВІП-осіб.
Часи великої слави “Berlin Olympiapark”
Відкриття літньої Олімпіади 1936 року стало однією з наймасштабніших подій у Європі, вперше в історії захід транслювали у прямому ефірі. А у червні 1937 року на арені відбувся фінал Кубка Німеччини, коли “Шальке” виграв у “Нюрнберга” з рахунком 2:0. У травні 1938 року комплекс приймав парад на честь Дня національної праці. Але напередодні Другої світової війни величезний спортивний майданчик почали використовувати для тренувань військових. Тунель додатково посилили товстою стелею з бетону, створивши бункер, в адміністративній будівлі розташували склад боєприпасів.
Доля “Olympiapark Berlin” під час і після Другої світової війни
Коли розпочалася Друга світова війна, стадіон ще використовували для тренувань, але наприкінці 1943 року матеріали почали розбирати для будівництва бомбосховищ. В адміністративній будівлі розмістили штаб-квартиру національної радіомережі нацистської Німеччини. Коли після падіння нацистського режиму територію зайняли радянські війська, там розташували гарнізон. Згодом виділили місце й для британських вояк, які іноді знаходили на стадіоні місце для гри в поло та проведення парадів. Адміністративну будівлю переобладнали під базу, яка контролювала події в НДР.
Потім комплекс реконструювали, він отримав назву “Olympiapark Berlin”, яка залишилася назавжди. До чемпіонату світу 1974 року добудували спеціальний дах, який частково захистив південну та північну трибуни. Тоді на арені пройшли всі 3 гри, стартовий матч зі збірною ФРН відвідали понад 80 000 вболівальників. А у травні 1978 року королева Єлизавета II вперше в історії приймала парад на честь дня народження не в Лондоні, а на території “Berlin Olympiapark”.
Olympiapark: плавальний стадіон Берліну
Варто окремо згадати цю частину комплексу, яку знають сучасні берлінці як Олімпійський плавальний стадіон – Sommerbad Olympiastadion. Там проходили XI змагання з плавання та літні Олімпійські ігри 1936 року в Берліні, той факт, що спортсмени могли плавати у воді, яка зберігала температуру 21°C, привернув тоді увагу всього світу. Басейн не постраждав під час бомбардувань Другої світової війни, тому його відкрили для населення у червні 1945 року. А у 1978 році модернізували до Чемпіонату світу з плавання.
Наступна реконструкція проводилася вже у 2016 році, кахельні поверхні замінили на нержавіючу сталь, оновили технологію подання та очищення води у басейн. У XXI столітті Olympiapark Schwimmstadion Berlin приймає всіх охочих до купання, там проводяться тренування для клубних та шкільних спортивних організацій.
Фестиваль “Lollapalooza” на арені “Olympiapark Berlin”
Після падіння Берлінської стіни “Olympiapark” став виконувати роль ще й концертного майданчика, там виступали “The Rolling Stones”, Мадонна, Майкл Джексон, Тіна Тернер та інші зірки. Потім дійшла черга до “Lollapalooza”. Цей оригінальний фестиваль стартував у чиказькому Грант-парку у 1991 році, згодом дебютував у Чилі, Бразилії, Аргентині, а у 2016 році проходив у столиці Німеччини. Засновник фестивалю Перрі Фаррелл підкреслив, що обрав Берлін, бо місто відоме своїми талановитими художниками. Свято “Lollapalooza”, яке проводили в “Berlin Olympiapark”, запам’яталося номерами акторів найвищого класу, презентували також захоплюючі зразки моди, екологічності, фестивальні тренди, водний балет, окрему програму підготували для наймолодших учасників фестивалю.
“Berlin Olympiapark” – гордість Німеччини
У другій половині XX століття комплекс “Olympiapark Berlin” ставав дедалі популярнішим. У 1965 році його обрала своєю базою німецька футбольна команда “Герта”, а починаючи з 1985-го, там щороку проходив фінал Кубка Німеччини. У 2006 році стадіон прийняв 6 матчів чемпіонату світу з футболу, у 2009 році – чемпіонат світу з легкої атлетики, у 2015 році там проходив фінал Ліги чемпіонів, в якому “Барселона” перемогла “Ювентус”.
Наступна реконструкція великого комплексу припала на 2000 рік і тривала до 2004 року. Запрошені спеціалісти розробили проєкт, за яким історичну забудову зберегли на 70%, але зменшили місткість до 74 000 осіб. Натомість забезпечили повноцінний дах, повністю оновили нижнє кільце, створили 13 нових скайбоксів на верхньому кільці. Реконструкція обійшлася у 242 мільйони євро. Окремо варто згадати Олімпійську дзвіницю, яку збудували для Олімпіади 1936 року. Її прикрашав 40-метровий дзвін вагою в 10 тонн, котрий назвали одним із символів нацистської Олімпіади. У 1947 році дзвіницю зруйнували, однак дзвін у 1956 році розкопали, щоб зробити з нього мішень для протитанкових боєприпасів.
Дзвіницю відбудували у 1960 році за оригінальними кресленнями Вернера Марча, вона навіть на метр перевищила оригінал. Під час реконструкції 2000-2004 років Олімпійський дзвін повернули як пам’ятний знак, а Олімпійська дзвіниця стала популярним об’єктом для туристів. Адже звідти відкриваються чудові краєвиди на Берлін, долину Шпандау-Гавель, Потсдам, Науен і Геннігсдорф.