Завдяки дружбі з Отто Лілієнталем, піонером німецької авіації, батько Ганушке усвідомив важливість авіації та надав своїм синам фінансові ресурси для створення їхнього першого літака. Бруно Ганушке вмів літати на планері, бувши 15-річним учнем Берлінської школи Лессінга та Realgymnasium разом зі своїм молодшим братом Карлом Генріхом Віллі. Завдяки цьому Бруно здійснив свої перші планерні польоти на Tegeler Steinberg з висотою зльоту до 14 м. Більш докладно про життя берлінського авіаконструктора та винахідника читайте на iberlin.eu.
Будівництво монопланів
Бруно Генріх Карл Ганушке народився 1892 року в містечку Тегелі, сьогодні це один із районів Берліна. На початку 1910 року брати Бруно та Віллі Ганушке заснували компанію “Bruno Hanuschke Flugzeugbau” на новозбудованому аеродромі Йоганністаль і з того часу зосередилися виключно на будівництві монопланів. Перший моноплан Ганушке був оснащений трициліндровим двигуном Anzani потужністю 25 кінських сил і мав регулювальний металевий гвинт. За допомогою цього власно сконструйованого літального апарату, Бруно Ганушке виконав нормативи для отримання сертифіката пілота на аеродромі Йоганністаль 25 серпня 1910 року. 8 жовтня 1910 року він отримав льотну ліцензію № 35 від Німецької авіаційної асоціації відповідно до правил Fédération Aeronautique Internationale. На той час Бруно був наймолодшим німецьким авіаконструктором, а також другим наймолодшим авіатором у Німеччині.
Льотна школа
Брати Ганушке заснували льотну школу й конструювали й будували у своїй майстерні вдосконалені моноплани. Військовий моноплан Hanuschke типу 1913 року характеризувався коротким стартом і неймовірною здатністю до набору висоти. З роторним двигуном Gnom-Rhone потужністю 80 кінських сил і гвинтом 2,7 метра, машина розвивала швидкість 100 км/год. Корпус моноплана був повністю виготовлений із трубчастої сталі та скріплений автогенним зварюванням. Ребра жорсткості сталевих труб об’єдналися в трикутну структуру, а точки з’єднання на зварювальних швах були додатково посилені ребрами з листового металу. Загальна вага склала 250 кг.
Бруно Ганушке був одним із найпопулярніших першопроходців німецької авіації. З одного боку, це було пов’язано з його унікальним стилем польоту, а також із тим, що він підіймався в небо, навіть за дуже поганих погодних умов.Тому його вважають першим «штормовим льотчиком» Йоганністаля. 1 жовтня 1910 року він здійснив саме такий штормовий політ. Швидкість вітру в той день сягала 25–30 метрів за секунду. Та це конструктора й авіатора не злякало, він злетів проти вітру й «задом» щодо земної поверхні.
Перший нічний політ
Крім того, Бруно привертав увагу публіки видовищними трюками. 31 жовтня 1912 року начальник берлінської поліції фон Ягов повідомив, що льотчик Ганушке довго кружляв над Новим палацом і скинув неподалік на землю лавровий вінок. Безпека верховного правителя опинилася під загрозою. У результаті 19 січня 1913 року польоти над княжими палацами та садами були заборонені. А вже у липні 1913 року Ганушке здійснив один із перших нічних польотів.
Бруно Ганушке брав участь у численних льотних змаганнях, у тому числі в німецькому BZ Prize for the Air, Swabian Overland Flight і Gotha Aeroplan Tournament. На Весняному льотному тижні в Йоганністаль, який тривав з 25 травня по 1 червня 1913 року, він посів друге місце після Фелікса Лайча.
Авіашкола Ганушке проіснувала до початку Першої світової війни. До літа 1914 року його підприємство продовжувало виробляти авіаційні частини для льотних військ Німеччини. Хвороба та фінансові труднощі змусили Бруно Ганушке продати компанію берлінському фабриканту Францу Конраду в 1918 році.