Так склалося, що перша людина, яку ми бачимо, коли народжуємося на світ, це акушерка. Саме вона бере нас на руки та передає матері чи батькові. Взагалі історія акушерства тривала та цікава. Розглянемо її в межах Берліна. Детальніше про це розповість видання iberlin.eu.
Історія акушерства
Як зазначає видання hebammenblog.de, акушерки існували, мабуть, і в доісторичні часи. Протягом тисяч років акушерською діяльністю переважно займалися жінки, які біологічно краще були підготовані до акушерства та педіатрії. Але це не означає, що чоловіків в цій сфері не було. В деяких первісних народів існували також і чоловіки-повитухи.
Акушерська справа повільно займала своє місце серед медичних професій. Зокрема, в німецькому місті Регенсбурзі в 1452 р. було видано перші правила для акушерок. Вони існували 200 років і були оновлені та деталізовані в пізніший час. В 1513 р. з’явився перший підручник Ресліна. В цей час держава почала оплачувати роботу повитух. Така практика в німецьких містах, зокрема, у Франкфурті-на-Майні, з’явилася з 1456 р. Пізніше повитухам навіть видавали пологові крісла чи навіть підручники.
Але такі випадки були рідкістю. В усьому світі, не лише в Берліні, аж до 18 ст. пологи відбувалися так: приходили жінки-помічниці, переважно сусідки та родички, і допомагали майбутній матері. Саме в цей час почалася поступова професіоналізація роботи таких акушерок. Ними ставали переважно старші, досвідчені жінки. Як вони отримували свої знання, якщо не було навчальних закладів? Вчені вважають, що деякі процедури вони, ймовірно, практикували на домашніх тваринах. На той час маніпуляційні заходи були простими: витискання та перерізання пуповини. Водночас тут можна було помилитися і піддати життя матері й дитини небезпеці. Інколи під час цього етапу розривалася матка чи кровила пупкова рана.
Крім сусідів та родичів, людьми, які готові були прийти на допомогу під час пологів, були цілителі. Наприклад, в Центральній Європі в Середньовіччі та Новому часі хворими займалися перукарі-хірурги (цирульники). Саме вони були визнаними народними лікарями. В Цюріху (Швейцарія) в 1790 р. практикували медицину 4 лікарі з медичним дипломом та 32 цирульники. Але, крім перелічених, була й інша група осіб, що мала певне відношення до медицини. Це баби-повитухи. В тому ж Цюріху в 1799 р. було 8 оплачуваних державою акушерок, тобто більше, ніж лікарів з дипломами. В Парижі вже в 1292 р. була така кількість повитух.
Німецький підручник для акушерок, який було видано в 1847 р., називав бідних акушерок «найкориснішими та найшкідливішими з усіх людей». Так це чи ні, дізнаймося більше про акушерок в Німеччині, зокрема в Берліні.
Про розвиток акушерських шкіл у Німеччині у XVIII ст.
До 18 ст. питанням дітонародження переважно займалися жінки-акушерки. Чоловіків, лікарів, хірургів не допускали в цей своєрідний храм жіночої частини суспільства. Причина банальна – сором. Водночас інколи допомога чоловіків була необхідна, і їх викликали в екстрених випадках. Також слід сказати, що вищезазначена причина була не єдиною. Це був наслідок вузької професійної концепції тогочасних лікарів, які бачили своє покликання в тому, щоб лікувати за допомогою різних трав, ліків, препаратів внутрішні органи людини. А вже все, що було пов’язане з кривавим лікуванням, то, на думку лікарів, – це справа ремісників, цирульників. А тому університети навіть не пропонували для навчання такі спеціальності, як акушерство. Вивчення цієї галузі медицини у майбутніх лікарів відбувалося у вигляді лише кількох ознайомлювальних лекцій. Зокрема, в університеті Геттінгена, який почав працювати в 1737 р. і вважався прогресивним, а не консервативним, акушерство викладав Йоганн Якоб Губер. А коли ж він пішов, то ніхто не захотів викладати цей предмет і його перестали читати. Лише в 1748-1749 рр. Йоганн Ґотфрід Брендель відновив вивчення гінекологічно-педіатричних наук.
Ситуація з допомогою матерям на початку ХХ ст. в Берліні
Складна ситуація з акушерською допомогою тривала до початку ХХ ст. На той час в столиці Німецької імперії 97% пологів проходили вдома і лише незначна кількість, а саме 3%, в лікарні. Ситуація з народженням дітей у бідної частини населення Німеччини бажала бути кращою, адже рівень їх смертності в перший рік життя становив 15% (у заможних 3%). На це впливали погані умови проживання значної кількості населення, недоїдання, тіснота в приміщеннях, гігієна, відсутність проточної води та недотримання елементарних правил її використання. А тому було вирішено збудувати сучасну клініку з навчальним центром. Запланували міську жіночу консультацію з акушерською школою на Марієндорфер-Вег.
Державна жіноча консультація та Інститут підготовки акушерок землі Бранденбург
Лікарню почали будувати в 1914 р. Війна не стала перешкодою. Завершили будівництво в 1917 р. Тут було 2 п’ятимісних і 2 менших пологових залів. А отже, жінок могли доглядати в комфортних умовах 80 студенток-акушерок, які навчалися в клініці та жили поряд в приміщеннях школи. Вже 1 липня 1917 р. Державна жіноча консультація та Інститут підготовки акушерок землі Бранденбург розпочав роботу. Очолив заклад проф. Гаммершлаг, який був палким прихильником навчання акушерок.
Навчання акушерок в Берліні в 20-ті роки ХХ ст.
З 1917 р. почалося навчання. В 1920 р. в навчальному закладі, який почав називатися Прусський акушерський коледж, було створено стабільну навчальну програму, яка передбачала навчання протягом 18 місяців. Вже на той час тут був ухил на практичні навички студентів, а тому 85 % пологів приймали саме вони. Робота тривала з 6 ранку до 8 вечора. Вихідний – один день на тиждень.
Акушерки за націонал-соціалізму
В часи нацизму деякі викладачі коледжу змушені були переїхати в сусідні країни, щоб уникнути переслідувань за свої погляди та єврейське походження. Заклад очолив проф. Оттоу – відвертий націонал-соціаліст, який проводив масову стерилізацію в ім’я «спадкової гігієни». До уроків додавали інформацію, що була пов’язана з расовими дослідженнями, політикою та світоглядом. Паралельно акушерки стали більш професійними.
Післявоєнний період
ІІ світова війна призвела до жахливої ситуації в медицині. В цей непростий час акушерський навчальний заклад очолив Е. Брахт. Навчання було швидко відновлено, навіть зважаючи на значні руйнування корпусів коледжу.
В 1952 р. жіноча консультація при коледжі була модернізована американцями, які в цей час утримували свої війська в цій частині Берліна. Планувалося, що лікарня стане зразковою, а отже, стан здоров’я населення буде кращим, зменшиться дитяча смертність, яка на той час досягала 5%. Крім цього, жінок почали готувати до пологів, проводити курси підготовки, заняття з гімнастики. Все це сприяло кращій репутації лікарні Нойкельн, що знаходилась на Марієндорфер-Вег.
В наступні роки заклад очолив професор Салінг. Він багато експериментував. Не всі його інновації прижилися, але деякі з них, як аналіз крові плоду, зразок крові з голови ненародженої дитини, який дозволяв визначати вміст кисню в крові дитини, апарати для вентиляції легень новонароджених, профілактика чи лікування інфекцій в перші дні після народження використовуються і сьогодні.